Учорашній святковий день для журналістів «Волині» був робочим: маємо оперативно розповісти читачам, як Україна відзначила 20-ліття своєї Незалежності. Поспішаючи вранці до редакції, мимоволі вихоплювала із довкілля ознаки свята...
Учорашній святковий день для журналістів «Волині» був робочим: маємо оперативно розповісти читачам, як Україна відзначила 20-ліття своєї Незалежності. Поспішаючи вранці до редакції, мимоволі вихоплювала із довкілля ознаки свята.
Попереду маршрутки, вже ближче до центру міста, рухалася машина і щедро поливала вулиці, може, навіть із шампунем, бо водичка біля бордюрів весело пінилася. Дарма, що таке довелося спостерігати чи не вперше за довге спекотне літо, все одно приємно. Як і споглядати акуратно підстрижені газони, прополені квітники й оновлені фасади, над якими майорять рідні жовто-блакитні стяги. І хоч Луцьк вчора зранку був не таким велелюдним, як у будень, вражало розмаїття вишиванок на перехожих або ж хоч разочок намиста на засмаглих шиях жінок. Воно ж бо здавна було для українок не лише прикрасою, а й оберегом. А ось для двох пані сталася із тим намистом трохи прикра пригода. Саме біля ювелірного магазину «Перлина» разочок коралів порвався і намистини весело застрибали по тротуару. Жінки кинулися їх наздоганяти. Може, витягли намисто із бабусиної скрині, от нитка і перетерлася... Нічого, можна перенизати... А ось до маршрутки заходить симпатична жіночка і мовить: - Зі святом! - А яке сьогодні свято? – озивається сердитий дядько. - Паска! – блискавично знаходиться лучанка і пасажири їй несподівано аплодують. Празникувати, дякувати Богу, ми здається навчилися, от би ще і з буднями раду дати...
