Біля процедурних кабінетів тернопільського санаторію «Медобори» звична картина: медсестри зі стосиком курортних книжок викликають до кабінок відпочивальників – Іван Петрович, Марія Ігорівна... Та досить часто серед звичних імен можна почути: Джованні, Хорхе, Лючо...
Біля процедурних кабінетів тернопільського санаторію «Медобори» звична картина: медсестри зі стосиком курортних книжок викликають до кабінок відпочивальників – Іван Петрович, Марія Ігорівна... Та досить часто серед звичних імен можна почути: Джованні, Хорхе, Лючо...
Переважно підтоптані чоловіки трохи розгублено озираються на своїх українських жінок, а ті турботливо, як дітей, ведуть їх за руку на оздоровчі процедури. В Італії, пояснюють, лікування дороге, та й нема у них отаких «Медоборів» із ваннами, масажами, цілющою голубою глиною та іншими санаторними «прибамбасами» на кшталт пивної ванни з медом чи сірко-водневого чана під відкритим небом. (Це вже за окрему плату). Спробувавши у минулі роки переваг нашого відпочинку перед італійським, цьогоріч масово привезли своїх чоловіків, бой-френдів, роботодавців на відпочинок в Україну. На прогулянкових алеях санаторію італійську гутірку вже можна почути частіше, ніж російську. Воно б то й нічого: двадцять кілометрів від Тернополя, а наче за кордон потрапив. Але ж і проблемки є. Платних процедур стає все більше, що не може не дратувати українського пенсіонера. Наша навіть не мінімальна пенсія не співмірна з італійською. Та й у багатьох українок, які поїхали на заробітки на сезон, а «застрягли» там на десятиліття, вдома є свої українські чоловіки, які спиваються на зароблені гроші, і діточки, які, не дочекавшись материнської ласки, стали наркоманами. Я там таких історій наслухалася!
