Минулої неділі випала нагода побувати на малій батьківщині своєї мами - в селі Черчичі Володимир - Волинського району...
Минулої неділі випала нагода побувати на малій батьківщині своєї мами - в селі Черчичі Володимир - Волинського району.
Прикро стало, коли побачила чимало хат, які стоять пусткою, а сільська крамниця зачинена, у занедбаному стані. Від людей почула: щоб придбати необхідні товари, в тому числі й хліб, селянам доводиться долати немалий шлях. Торгова «точка» знаходиться майже в кінці села. Добратися до міста ще проблемніше, бо маршрутки ходять із великими перебоями. Отака проза сільського життя. Але приємно було побачити в центрі невеличкого села (всього 70 дворів, в 50-и з яких, як дізналася, є мешканці) оновлену церкву. Цей старовинний Свято - Миколаївський дерев’яний храм вже більше двох століть у сумні й радісні моменти скликає парафіян на службу Божу. І хоч їх залишилося зовсім небагато, всього 150 чоловік, але й ті ревно дбають про свою святиню. Цього літа вони постаралися, щоб оштукатурити і пофарбувати церкву ззовні. Захоплює внутрішнє її оформлення: надзвичайно красивий, витончений іконостас, вміло підібрані до всіх культових речей вишивки. Чи не найбільше дбають про це, як почула від селян, староста Ярослав Гуль, який залучає благодійників до святої справи, та касир Валентина Мудрик. А слово Боже жителі Черчич слухають із уст молодого священика отця Юрія Хавури, повідомила Алла Лісова.
