До Гордія на довгий час «прилип» образ веселого звабника. Такого собі донжуана, який закохувався (закохував у себе), вмів плести інтриги до пори, до часу, а коли стосунки вичерпувались, то зникав, як кажуть, з поля зору...
До Гордія на довгий час «прилип» образ веселого звабника. Такого собі донжуана, який закохувався (закохував у себе), вмів плести інтриги до пори, до часу, а коли стосунки вичерпувались, то зникав, як кажуть, з поля зору
Любов ГНУРА
Це донжуанство «підживлювалось» в якійсь мірі ще й тим, що мати Гордія в кожній дівчині, з якою він її знайомив, знаходила гандж. Тож, не догодивши черговою пасією, хлопець шукав нову. І, нарешті, знайшов... Діана була вродлива. Але щось, крім вроди, зачепило хлопця. І він зауважив, що відхиляється від звичного сценарію: якщо раніше дівчата затримувалися в його житті не надовго, то Діана стала винятком. Їх єднали спільні інтереси - музика, театр, спорт. Обоє хотіли стати професійними музикантами: Гордій чудово грав на саксофоні, Діана - на гітарі. Вони зустрічались, пізнавали одне одного. І чим довше тривало це знайомство, тим більше Гордій переконувався в тому, що закохався. Та коли вже йшло до серйозних одкровень, так сталось, що дівчина поїхала з міста. Ось коли Гордій відчув порожнечу в душі: куди й поділись його легковажність, вміння загравати з дівчатами. Йому не хотілось більше когось зваблювати, вдавати із себе закоханого і веселого донжуана. Хлопець зрозумів, що у стосунках двох людей є щось глибше, щиріше і вагоміше, ніж миттєва близькість та просто розвага. ...Вони не бачились довгих два роки. То були роки випробування їхнього кохання. І їхні почуття витримали випробування розлукою. Коли вони знову зустрілись, то Гордій вже знав, що знайшов ту дівчину, з якою хоче йти разом по життю. Вони стали гарною парою. Про таких чоловіка й дружину кажуть зазвичай, що їх звела доля. м. Луцьк.
