У медпункті села Переспа Рожищенського району через холод неможливо ні працювати, ні лікуватися. І так триває уже до десяти років...
З села Переспа Рожищенського району зателефонували в редакцію і поскаржилися, що в медпункті через холод неможливо ні працювати, ні лікуватися. І так триває уже до десяти років. Насамперед здивувало те, що досі терпіли і медпрацівники, і селяни таку наругу і аж тепер звернулися за допомогою. Адже нинішня зима не така вже й сувора, могли й далі гартуватися. На місці ми побачили картину, яка зафіксована на знімку. Пенсіонер Іван Томчук прийшов сюди з надією, як він каже, “прокварцюватися”, а також хотів би, щоб його “послухали”. Оскільки тут вода у відрі замерзла, то Іван Герасимович запросив персонал до своєї хати для проведення необхідних процедур, де гріє грубка. А це ж не просто медпункт, а амбулаторія загальної практики — сімейної медицини, де повинні надавати першу допомогу хворим із 18 сіл. То, може, й справді краще проходити процедури вдома під периною, ото й буде сімейна медицина? З деяких розмов з селянами видно, що вину за те, що амбулаторія перетворилася на морозильник, перекладають на сільського голову Славу Копанько, яка працює неповний рік. Мовляв, усе розпочинає, але нічого не закінчує. У попередні роки навряд чи тепліше було в приміщенні амбулаторії, хоча для обігріву використовували електричні прилади. Можна собі уявити, яку значну суму за електрику доводилося платити сільраді. І ніхто й пальцем не ворухнув, щоб щось змінити в колись чудово благоустроєному селі. Торік, нарешті, було продано двоповерхове повністю розорене приміщення дитячого садка. З’явилися якісь кошти, і сільський голова взялася за реконструкцію паливної системи в амбулаторії. Ось що розповіла Слава Копанько: — Повністю довелося викинути розмерзлі водяні радіатори, поміняти труби — все робили наново. Мені презентували один котел, який був у вжитку, але, на жаль, він не підійшов для експлуатації. Після цього купили два котли. Уклали договір з підприємцем з Ковеля Сергієм Шевчуком, який має ліцензію. Затопили, але система не дає нормального тепла. Я і постачальник, і машину шукаю, і плачу свої гроші. Я ж не спеціаліст, а вчитель математики. Ось приїдуть майстри, то я над їхніми головами мушу стояти. Хоча коли я стала головою, то вперше почав виконуватися і навіть перевиконуватися бюджет сільради. Насторожили слова Слави Копанько про те, що “я тут невгодна, а тому й на мене пишуть”. Схоже, що ця ніби ізоляція, в якій опинилася недавня вчителька, є відгомоном жорсткої виборчої боротьби. Не збираючись досліджувати, що ж відбувається в селі, кому хто подобається і що робиться на зло, все ж зауважимо, що є обрана більшістю селян влада, котра намагається щось зробити добре для громадян. І будемо відверті: в амбулаторію з такою модною назвою звертаються в основному пенсіонери, котрі не мають змоги поїхати до Рожища чи Луцька. Отже, конче треба допомагати найбіднішим людям, які віддали всі сили господарству і нині не розкошують на мізерну пенсію. Можливо, недосвідчений сільський голова, як кажуть, наламала дров, але де ж допомога депутатського активу? Про чвари слід забути і Славі Копанько, і її суперникам. Сільському голові необхідно знаходити спільну мову з депутатами, налагоджувати контакти з господарниками. Голова районної ради Дмитро Сендецький сказав, що сільський голова старається, хоча не все у неї поки що виходить. Ось, наприклад, колишнє приміщення пришкільного інтернату теж реконструюється, обладнується автономне опалення і є надія, що в лютому почне працювати дитячий садок. Тож, думається, і Славі Копанько, й іншим молодим новообраним головам сільських рад необхідно подавати конкретну допомогу заради успіху загальної справи, а не залишати їх сам на сам з проблемами. Олександр НАГОРНИЙ.
