«Невже у вашому магазині знову коньяк подорожчав? - запитав у продавщиці чоловік, який стояв у черзі переді мною. - Ще ж кілька днів тому я брав маленьку пляшку за 29 гривень, а сьогодні вже бачу за 32? Ви щодня по гривні накидаєте, чи як?»...
«Невже у вашому магазині знову коньяк подорожчав? - запитав у продавщиці чоловік, який стояв у черзі переді мною. - Ще ж кілька днів тому я брав маленьку пляшку за 29 гривень, а сьогодні вже бачу за 32? Ви щодня по гривні накидаєте, чи як?».
«Людино добра, мені би ваші проблеми, - відмахнулася від покупця заклопотаний продавець. - Я не встигаю ціни на молоко переписувати, вони по кілька разів на день міняються. А ви кажете - коньяк.» На жаль, всупереч заспокійливим цифрам статистики, інфляція у нас нікуди не поділася. Вона, як і раніше, тихо робить свою чорну справу, залазячи в кишені до всіх, хто живе на одну зарплату. Кожен похід на базар у суботу виносить мінімум 200 гривень із сімейного бюджету. А покупок на ці гроші - немає на що глянути. Кажуть, ціни на продукти у нас вже такі, як у Європі, або і вищі. Але хіба ж можна допустити, щоб продукти коштували настільки дорого при таких мізерних зарплатах? Була одна радість - продавали капусту у «Там-Тамі» по 59 копійок. Але і вона нещодавно закінчилася.
