Із подивом побачила у настільному календарі, що сьогодні у світі відзначається.... Міжнародний день сільських жінок. Виявляється, є таке свято, про яке мало хто знає. Це вам не «розкручене» 8 Березня, коли від вітальників у редакції немає відбою...
Із подивом побачила у настільному календарі, що сьогодні у світі відзначається.... Міжнародний день сільських жінок. Виявляється, є таке свято, про яке мало хто знає. Це вам не «розкручене» 8 Березня, коли від вітальників у редакції немає відбою.
Про сільських жінок, на жаль, ніхто не згадав. Хоча вони на це свято, безумовно, заслужили. Спрацьовані, виснажені, передчасно постарілі, з порепаними руками, обвітреними обличчями, втомленим поглядом. Вічно в роботі, прив’язані до господарки, без права відлучитися від дому навіть на день... Така доля судилася сільським волинянкам на противагу городянкам, чимало з яких не бачили реального життя, а тому досі думають, «що сир дістається із вареників». Сьогодні також я пригадую покійну бабусю Павліну з села Смолигів Луцького району. Якось вона спершу наробилася на буряках у колгоспі, потім - на своєму городі, а коли прийшла додому, була така втомлена, що не мала сили навіть помити ніг. Щоб не вимазати постіль, загорнула ноги у чисту шмату і так лягла спати... Низький уклін вам, сільські трудівниці, за вашу каторжну щоденну працю і за вашу добру, незлобливу душу.
