Ветерану Другої світової війни, який переніс усі її лихоліття від першого до останнього переможного дня, кавалеру багатьох бойових відзнак, багатолітньому сіячу на педагогічній ниві, невтомному лектору товариства «Знання», добре нині знаному громадському активістові ветеранських та педагогічних і учнівських колективів, виповнилося 90 років.
Не помилимося, коли скажемо - доля прихильна до Миколи Миколайовича Мінька. Ветерану Другої світової війни, який переніс усі її лихоліття від першого до останнього переможного дня, кавалеру багатьох бойових відзнак, багатолітньому сіячу на педагогічній ниві, невтомному лектору товариства «Знання», добре нині знаному громадському активістові ветеранських та педагогічних і учнівських колективів, виповнилося 90 років. А він і досі все такий же діяльний, невтомний
Анастасія ФІЛАТЕНКО
У 1939 році він, уродженець Чернігівщини, стає студентом Ніжинського педінституту, закінчити який йому завадила сперш служба в армії, а потім війна. Микола Мінько всі 900 блокадних днів ніс службу в Ленінграді, пізнав усі злигодні, а потім воював на різних фронтах. Після перемоги Микола Миколайович знову стає студентом. У 1950 році після закінчення інституту з відзнакою отримує направлення на Волинь. Був завідуючим Теремнівським районним відділом освіти (був у ті роки такий район), понад сім років там же очолював педагогічний колектив школи № 10, обирався депутатом районної і селищної рад. Згодом перейшов у Луцьку загальноосвітню школу № 1 учителем історії і очолив у школі первинну організацію товариства «Знання». Недарма кажуть - талановита людина, вона в усьому талановита. Тож багато літ він був учасником і ведучим хору «Подвиг», а згодом - не менш активним учасником хору «Мужність» ветеранів УМВС України у Волинській області. Він і по сьогодні очолює лекторську групу області та Луцької міської організації ветеранів війни, праці та військової служби, його часто можна бачити у свята і будні в луцьких школах. На його славне 90-річчя зібралася у школі-ліцеї № 10 дружня родина. Ведуча урочистості, вчителька української мови і літератури школи-ліцею № 10 Світлана Артемчук розповіла про долю ювіляра, його фронтові дороги і нагороди, подвижницьку працю на освітянській ниві, громадську діяльність Миколи Миколайовича. Під мелодію пісні «День народження», яку виконали учні школи-ліцею № 10, їхні ровесники винесли торт із запаленими на ньому свічками. Це був один із зворушливих моментів як для ювіляра, так і для всіх присутніх. Перший заступник міського голови Святослав Кравчук, секретар міської ради Григорій Пустовіт першими привітали Миколу Миколайовича. Святослав Кравчук вручив ювіляру Почесну грамоту міського голови, а ще повідомив присутнім, що з адміністрації Санкт-Петербурга (колишнього Ленінграда) ветерану, котрий всі блокадні дні мужньо обороняв Ленінград, надіслали спеціальну літературу і таку ж спеціальну зірку, яку вручають захисникам міста на Неві. Вітали невтомного ювіляра від імені педагогів начальник Луцького управління освіти Олег Гребенюк, голова міського комітету профспілки працівників освіти Галина Василенко. А голова обласної ветеранської організації Микола Капітоненко говорив про ратний і трудовий подвиг Миколи Мінька і прикріпив до лацкана його піджака знак Української ради ветеранів. Піснями вітали колегу-іменинника ветерани педагогічної праці, зворушливими були вітання, пісні учнів зі шкіл та гімназій, де й нині часто буває Микола Миколайович Мінько, учасниць народного аматорського ансамблю «Передзвін» Луцького будинку вчителя. Директор Луцької школи-ліцею № 10 Олег Михальчук зазначив, що з таких людей, як Микола Мінько, бере приклад молодь, намагається бути схожою на нього.
