НА МАЙДАНІ ТЕТАТРАЛЬНІМ ГІРКО ПЛАКАЛА ВЕРБА

На початку літа раптом виріс доволі солідний зелений тин на Театральному майдані. Табличка сповістила допитливим лучанам, що буде проводитися реконструкція фонтана, а народ загомонів, що той оновлений фонтан буде ще й кольорово-музичним. Та до фонтанного меду незабаром додався чималий черпак дьогтю, бо виявилося, що проектом передбачено зрізати три розкішні плакучі верби між фонтаном і облмуздрамтеатром.
Жителі міста забили тривогу, бо це ж одна з найбільших зелених окрас центру міста. Від їх імені депутат міськради, голова Асоціації молодих реформаторів Антон Сосновський звернувся до міського голови Антона Кривицького. І Антон Федорович твердо пообіцяв йому і ще групі депутатів і молоді, що це питання буде вирішено, до голосу лучан прислухаються. До міської ради ж було подано листа на захист верб, підписи під яким поставили понад 900 жителів міста, в т.ч. народний депутат України від Луцька Володимир Бондар, ряд відомих громадських діячів. На сторінках обласних газет ще раз з’явилося запевнення — проект уточнено, верб чіпати не будуть.
Тому аж не повірилося, коли в четвер, 31 липня, до редакції зайшов схвильований читач і сказав, що на Театральному майдані таки зрізали вербу, притому найбільшу і найкрасивішу. І ось ми — журналісти “Волині” Олександр Нагорний і автор цих рядків, фотокореспондент Микола Зінчук і головний редактор обласного радіо Василь Федчук — за тією високою загорожею. Тут кипіла робота — вербу вже розпиляли на кілька частин і повантажили на машину.
Чоловік, який керував усім цим процесом, зустрів журналістів доволі агресивно. За словами керівника ЗАТ “Ремонтно-будівельне управління “Вишків”, яке й виконує роботи, Олександра Смаля (а це був саме він) верба впала сама. А тоді вже її розпиляли.
Ми подивилися на колоди і всередині не побачили ані жодної порожнини, ані трухлявинки. Таке міцне дерево могло простояти ще не одне десятиліття.
— То як же воно могло впасти? — питаємо.
— Та воно таки нахилилося і ледь не зачепило когось з наших, — вступив було в розмову котрийсь із робітників.
— Мені повідомили, що впало і мало не вбило робітника, — відразу уточнив пан Смаль. — Тому я й приїхав, ми викликали комісію з міськвиконкому і вона дозволила зрізати дерево.
— А як воно могло впасти, не зламавшись?
— Впало. Подивіться, які гнилі корені, — знайшов інший аргумент Олександр Якович.
Гнилих коренів у нещасної верби, вже вивернутих із землі, скільки не шукали, ми не знайшли. Міцні розлогі корені. Видно було, що будівельники людей просто дурять, а самі займаються самоуправством. І оце так працюють робітники управління, голова правління якого той же О. Смаль був проголошений два роки тому Людиною року, як кращий будівельник.
— Сподіваємось, що хоч ці дві верби чіпати не будете? — уточнюємо.
— Не будемо, — обіцяє Олександр Якович і додає не без лукавства, а якщо точніше, з відвертою насмішкою: — Хіба й ці самі впадуть.
Коли ж на другий день ми звернулися до першого заступника міського голови Святослава Кравчука, який під час відпустки Антона Кривицького виконує його обов’язки, чому обіцянка Антона Федоровича так грубо знехтувана, він заявив, що вперше чує про зрізану вербу. Побувавши на місці, Святослав Євгенович, як нам здалося, був також щиро обурений.
— Уточненим проектом реконструкції фонтана, — сказав Святослав Кравчук кореспонденту “Волині” і кільком присутнім авторитетним лучанам, — передбачалося і збереження верб, і те, що майданчик робіт буде від них відсунутий. Ніяка комісія на зрізування верби дозвіл не могла дати. Вперше про неї чую. Щоб їх зрізати, треба було спеціальне розпорядження. Зараз же подзвоню Леоніду Кирильчуку, заступнику міського голови, і уточню, хто таке допустив? А вам і всім лучанам обіцяю, що дві верби, які залишилися, ніхто не зачепить. Це моє тверде слово.
Будемо сподіватися, що хоч це слово справді тверде. Бо ж це не просто красиві верби. Під ними освідчувалася в коханні не одна пара молодих лучан. Під ними любили відпочивати луцькі ветерани. Біля цього місця відбувся не один мітинг і віче. Отже, це місце — частинка живої історії міста. І дивно, що проект реконструкції фонтана, який діятиме, як і старий, щонайбільше 3—4 місяці на рік, а решта вісім просто бовванітиме, як ще одне свідчення прагнення до пострадянської помпезності, не обговорювався і ніде не виставлявся. Може, хоч це свавілля навчить, що в місті повинна бути влада для народу, а не народ для примх влади.
Володимир ЛИС.
Фото Миколи ЗІНЧУКА.