На День журналіста шанувальниці «Волині-нової» подарували нам симпатичну синю рибку в невеликому акваріумі з відповідними символічними побажаннями. Ну, щоб там із рибки виросла «акула пера» і т.д...
На День журналіста шанувальниці «Волині-нової» подарували нам симпатичну синю рибку в невеликому акваріумі з відповідними символічними побажаннями. Ну, щоб там із рибки виросла «акула пера» і т.д.
Рибка була із «приданим» — пакетиком корму, відповідний шматочок якого слід щодоби опускати в акваріум. Отож істота невибаглива, любить самотність, як і журналісти у високу мить натхнення, тож, думаю, хай собі плаває. От тільки напередодні вихідних почало мені муляти слово «щодоби». Вихідних то у нас два, хто погодує рибку? У цих тяжких роздумах і застала мене знайома, відома актриса: — О, рибка! Колись і ми на прохання сина завели акваріум, — прореагувала вона на обнову у кабінеті. — Ну і як? — чекаю якоїсь слушної поради. — Та як... Поїхала я на гастролі, а через два тижні отримую телеграму від чоловіка: «Рибки здохли. Я — на черзі». Читачів поспішаю заспокоїти: вихідні рибка пережила. Корм приймала із рук головного редактора.
