СЦЕНКА ІЗ ЖИТТЯ: дорогий домашній улюбленець Костя

У нашої працівниці, яка віддано протягом багатьох років служить газетній справі, є домашній аристократичний кіт. Цей кавалер чорного кольору з білою маніжкою на грудях і такими ж лапками.
Як правило, кота називають Ваською, але в цьому випадку вирішили, що він буде Костя. І через те господиня має неабиякий клопіт. Вискочить кіт із квартири і хазяйка серед кущів бродить та гукає: «Костя, Костя, бодай ти блудом ходив». Відразу знаходяться співчутливі жінки, які кажуть: «Що, напився? Мій теж, як набереться, наче лин мулу, не докличешся до хати». А оце забрався на високе дерево у сквері. Минула північ, а жінка знову і знову лагідно кличе: «Костя, Костя...». Аж тут із кущів виходить рішучий дебелий чолов’яга і пропонує: «Для чого тобі той Костя, якщо є Вася». Наша знайома дременула світ за очі. А другого дня поставила дві пляшки горілки із закускою комунальникам, які й дістали дорогоцінного шибеника із дерева. Одна надія, що Костя колись вгомониться — все-таки тварина похилого віку, 15-й рік.