Ви пробували меду вербового або кленового? Гадаю, навряд чи задумувалися, що є й такий, а от Євген Ротченков каже, що найперше відкачування меду робить навесні, коли бджоли сідають на верби, клени, а ще на ріпачок, який саме зацвітає...
Ви пробували меду вербового або кленового? Гадаю, навряд чи задумувалися, що є й такий, а от Євген Ротченков каже, що найперше відкачування меду робить навесні, коли бджоли сідають на верби, клени, а ще на ріпачок, який саме зацвітає.
Розповіді Євгена Арсентійовича про те, на які квіти люблять сідати бджоли, який з них виходить мед та які квіти ростуть у заплаві річечки Чорногузки — це справжня поема. І перед тобою постають валер’яна, волошки, лядвинець, короставник, шавлія і ще багато-багато квіткових назв, які складають той луг, на якому розкошують 30 бджолиних сімей пасічника з села Голишів Луцького району. Але не менш колоритний, ніж його оповіді про квіти, мед, пасіку, сам бджоляр. Лучани, напевне, не раз бачили життєрадісного чоловіка у солом’яному брилі, який на відміну від деяких колег, не просто продає в Луцьку мед, а ще й розкаже вам обов’язково про нього все, що сам знає. А знає він багато і про улюблену справу, і про життя-буття, яке було спочатку геть не квітучим. Адже його батькові, Арсентію, довелося від розкуркулювання у післявоєнні роки втікати на Волинь із Білорусі. Та не тільки збирає мед Євген Арсентійович, а й вірші пише. Як не процитувати одного з них, особливо напередодні Дня пасічника, якщо він має таку промовисту назву «Бджолиний рай»: І ці посіви медоносів, Ці луки і зелений гай Для бджіл і для людей приносять Тут на Волині справжній рай. Хвала вам, славні бджолярі, Чиї так медом пахнуть руки, За труд на райській цій землі Згадають вас і діти, й внуки.
На фото: У Євгена Арсентійовича з вірною помічницею, дружиною Аліною Андріївною медове життя вже 52 роки.
