— Перш, ніж до вас прийти, я вже все начальство наше обходив, — розповідає, витираючи сльози на очах, ветеран війни, багатолітній працівник органів внутрішніх справ Василь Семенович Левчук із Ківерець...
— Перш, ніж до вас прийти, я вже все начальство наше обходив, — розповідає, витираючи сльози на очах, ветеран війни, багатолітній працівник органів внутрішніх справ Василь Семенович Левчук із Ківерець.
— То кажуть, що я кляузнік. А який я кляузнік, посудіть самі. Мешкаю у восьмиквартирному будинку на вулиці Шевченка, 12/5 на другому поверсі. Вода ніби є в крані, але, щоб відерце набрати, треба годину чекати. А коли дружина хоче прати, то ціла проблема з водою. Влітку живемо в літній кухні: так нам старим і немічним зручніше. Однак знову проблема, як носити воду з другого поверху? Виручала завжди колонка, що була біля нашого будинку. Цілий провулок тут воду брав. Та вона давно не працює. За чиєю вказівкою відключили від центрального водогону, добитися не можна. Виявляється, колонки по всіх Ківерцях відключені. У «водоканалі» мені сказали, що колонки відключили за вказівкою міського голови, а в міській раді — що це все дії начальника комунального господарства. Нарешті «кляузніку» розтлумачили, це вже коли я у прокурора побував, що відключили, бо люди за воду не платили. Виходить, що за одного-двох злісних незаконослухняних громадян страждають всі решта мешканців. Хіба це справедливо? Підтверджуємо — несправедливо. А про ветеранів війни варто згадувати не лише в День Перемоги та перед виборами.
