З КРАЇВ ДАЛЕКИХ: що швейцарцям для милування, те українцям не зрозуміло?

У минулому «Доброму дні» ми повідомляли про варварство, яке вчинили невідомі, за чутками високопоставлені, мисливці на ставку в селі Житані Володимир-Волинського району. Є тривожні інформації і в сьогоднішньому числі газети.

Та ось на луцькій вулиці зустрічаю знаного на Волині організатора туристичних мандрівок країнами Європи Володимира Павліка. Виявляється, він із групою нещодавно повернувся зі Швейцарії. Там, розповідає, неподалік Цюріха є таке місто Інтерлакен. І наші українські туристи не могли надивуватися побаченою картиною. В долині між горами біля цього міста пролягає дорога. З одного боку — численні будівлі, готелі, кемпінги, ресторани, а з іншого немає нічого — луг аж до самісінького підніжжя гір, на яких і влітку лежить сніг. Наші туристи запитують гіда: «Чому справа від дороги все забито, забудовано, а зліва — нічого нема?» І чують у відповідь, що давно, майже 400 років тому, п’ять місцевих жителів викупили цю територію лише для того, щоб милуватися прекрасним краєвидом. Проминули століття, а їхні спадкоємці не порушують цієї традиції. І хоч за цю місцину, вигідну для розвитку туризму, нащадкам отих альпійських диваків пропонували, як мовиться, грубі гроші, вони відмовляються і свято бережуть традицію. «Чи можливо таке у нас в Україні?» — питали туристи і самі відповідали: «Ні». До речі, там же в них вкрали два паспорти. Як виявилося, злодії «свої», майже ріднесенькі. Швейцарські поліцаї бідкаються: у нас раніше і дверей у будинках не замикали, а відколи ваші кримінальники понаїжджали, не знаємо як і боротися з цим нашестям.