Якщо перейти до персоналій, тобто до тих українців, які зробили чимало задля розвитку своєї Батьківщини, то такою людиною для мене був, є і буде наш покійний редактор Степан Дорофійович Сачук (на фото)
Я ще під стіл пішки ходила, коли Україна була у складі СРСР, тому не можу висловити своє бачення того, як жилося за тих часів. Та вже з дитинства мене оточували ті, кому небайдужа доля своєї землі. Це прості люди з великим щирим серцем, які своїм прикладом прищеплювали мені любов до всього українського, до всього по праву нашого, такого рідного
Анна КАРАСЬ
Якщо перейти до персоналій, тобто до тих українців, які зробили чимало задля розвитку своєї Батьківщини, то такою людиною для мене був, є і буде наш покійний редактор Степан Дорофійович Сачук (на фото). Чи не в кожному рядку своїх статей він звертався до влади всіх рівнів, до простого народу, до сумління та совісті кожного. Йому постійно боліла доля України, тому намагався за допомогою свого гострого, влучного та доступного слова розбудити приспану совість українців. Журналіст Сачук не кидав слів на вітер, вони у нього ніколи не розходилися із ділом. Шкода, що наші державні мужі таки не запозичили його уроків. Степан Дорофійович із ділом віддавав усього себе роботі, сподіваючись на те, що таки вдасться хоча б підняти на коліна українців, які до цього часу ще повзали, а тоді й зовсім поставити їх на ноги. Він був непідвладний владі і не піддавався впливу, за що й не мав особливої прихильності «верхів». Чи не в кожній публікації Степан Сачук ставив запитання, які торкалися кожного, інколи відразу давав на них влучні відповіді, на зразок: «То куди ми йдемо — вперед до цивілізованих європейських цінностей чи нас тягне до добре перевіреного совкового минулого?», «А як же людська гідність, совість? Совість, сором, як відомо, не роса, очі не виїсть». Він намагався пробудити свідомість українців своїми закликами: «А може нам варто пильніше придивлятися до облич наших народних обранців? І не все сприймати на віру або як чийсь милостивий дар, а частіше у своїх принципах та діях спиратися на конституційне положення: «Єдиним джерелом влади України є народ». «Мусимо навчитися бути активними, дружними, взаємовимогливими, щоб вести постійний контроль за ситуацією, за діями влади, захищати свою гідність і добру репутацію своєї Вітчизни». Багато наболілих проблем він порушував на сторінках газети «Волинь-нова», все хотів змінити життя українців на краще. Він був справжнім патріотом, який щиро вболівав за свою країну — і найкращим доказом цьому була його щоденна важка праця. Я вдячна долі, що вона подарувала мені можливість працювати з цим Великим Майстром Слова, в якого завжди було чого повчитися.
