Громадська і наукова діяльність доцента Волинського державного університету ім. Лесі Українки Зінаїди Пахолок є своєрідним подвижництвом. Вона протягом п’ятнадцяти років вивчає життєвий шлях і наукову спадщину нашого земляка, видатного мовознавця Миколая Крушевського (1851-1887), представника шляхетного польського роду, корені якого сягають початку XV ст.
Громадська і наукова діяльність доцента Волинського державного університету ім. Лесі Українки Зінаїди Пахолок є своєрідним подвижництвом. Вона протягом п’ятнадцяти років вивчає життєвий шлях і наукову спадщину нашого земляка, видатного мовознавця Миколая Крушевського (1851-1887), представника шляхетного польського роду, корені якого сягають початку XV ст. Він народився у Луцьку, вчився у місцевому дворянському училищі, потім — у Холмській гімназії та на історико-філологічному факультеті Варшавського університету. Під час навчання в університеті Миколай Крушевський пише випускний твір “Замовляння як вид російської народної поезії” (1875 р.). Сама назва цієї роботи свідчить про глибокий інтерес талановитого студента до фольклору слов’янських народів. Зінаїда Пахолок відшукала єдиний в Україні примірник праці М. Крушевського у бібліотеці ім. В. Вернадського в Києві, потім переклала українською мовою і прокоментувала, написала до неї ґрунтовну передмову. Про наукову важливість україномовного видання праці М. Крушевського свідчить і те, що її рецензентами є вчені з п’яти країн. Новаторська праця Миколая Крушевського без перебільшення була авангардною для свого часу, оскільки задовго до швейцарського психолога Карла Густава Юнга (1875-1961) він зробив аналіз несвідомого в самобутній логіці первісного мислення. І ця логіка виразно проявляється в духовному світі замовлянь. Крушевський показав своєрідність трансформації міфологічного мислення людини у часі. Вчений у листі до видатного польського і російського мовознавця Бодуена де Куртене (1845-1929) висунув ідею єдності філософії і лінгвістики, знову ж таки випереджуючи свій час: «Поряд з теперішньою наукою про мову, необхідна інша, більш загальна, щось у вигляді феноменології мови”. Вже у XX ст. ця проблематика знайшла свій подальший розвиток у творчості видатного австрійського мовознавця і філософа Людвіга Вітґенштейна. І ще на один аспект наукової діяльності Миколая Крушевського треба звернути особливу увагу. Це переклад ним восьми гімнів вед – пам’ятки давньоіндійської (арійської) культури, створення якої датується кінцем II — початком І тис. до н.е. Зараз уже Зінаїда Пахолок підготувала до друку перевидання перекладу восьми гімнів Рігведи, здійснене М. Крушевським у 1879 році. Здавалось би, в цьому нема нічого особливого, вартого посиленої уваги. Але справа в тому, що новітні дослідження археологів свідчать: арії, творці вед — арії, які принесли їх під час міграції в Північну Індію, сформувалися як древній етнос на території степової України. Цю проблематику ґрунтовно висвітлив український археолог Юрій Шилов у своїй книзі “Джерела витоків української етнокультури: XIX тис.до н.е. - II тис. н.е.” (К., 2002). Проблему “арії — слов’янський світ” активно розробляють і російські вчені. Отже, творча інтуїція Миколая Крушевського вела до тої проблематики, котра надзвичайно актуальна в кінці II - початку III тис. нашої ери. У ведичному санскриті — мові давніх аріїв, сотні слів, які мають відповідники в українській, російській і білоруській мовах. Наведемо деякі приклади санскритських назв у порівнянні з українськими: матар — матір; набхас — небеса; прастра — простір; атіман — отаман; тата — тато; піва — пиття і т. п. Доля видатного мислителя і вченого Миколая Крушевського вельми непроста. І саме тому Зінаїда Пахолок у статті “Втрачена парадигма” характеризує її таким чином: “В Україні М. Крушевського не вшановують, бо він не був українцем. У Польщі не вшановують, бо вчений працював у царській Росії і рідною мовою не писав. У Росії він працював 3 роки в Троїцьку (зараз це Челябінська область), а потім 9 плідних років у Казані (нині це Татарстан). У Татарстані його не вивчають, бо він не татарин”. М. Крушевський працював на межі російської, польської та української культур. А точніше сказати, працював на їх взаємозбагачення, бо межі між здобутками науки і культури не може бути. Таких людей філософ Володимир Шкода назвав “несьогосвітніми” тому, що вони живуть на перехресті чотирьох світів: реального й ідеального, теперішнього і майбутнього. Рано чи пізно вони прийдуть у світ реальний і майбутній. Бо справедливість ніколи не може бути запізнілою, оскільки вона вже незаперечний факт. Наукова і громадська діяльність 3інаїди Пахолок сприяє поглибленню взаєморозуміння і співробітництва українського і польського народів. І це є особливо актуальним і надзвичайно важливим в умовах сучасного історичного моменту. Леонід ШАЙНЮК. м. Луцьк.
