Ось прочитав цими днями у «Волині», що Олена Голєва «засукає рукави» і візьметься із новим запалом воювати з Ігорем Палицею за перемогу на парламентських виборах...
Ось прочитав цими днями у «Волині», що Олена Голєва «засукає рукави» і візьметься із новим запалом воювати з Ігорем Палицею за перемогу на парламентських виборах. Аж цікаво стало дізнатися, як вона це буде робити далі. Бо минулої середи, 12 вересня, кандидатка пробувала організувати зустріч із лучанами біля будинку, що на проспекті Соборності, 6А, а вийшов — пшик
Юрій ФЕДЧИК, журналіст, житель 40-Б кварталу м. Луцька
Спочатку захотілося побачити це рідкісне видовище, коли кандидат у народні депутати йде в народ і для цих зустрічей навіть спеціальний графік розробила. Олена Голєва прийшла не сама, а з групою підтримки — дядьком із золотим великим ланцюгом на шиї, якого називала «папою», кількома журналістами і штабістами–агітаторами. Кортеж кандидатки в депутати був більшим, ніж купка мешканців, що зібралася побалакати з відомою блондинкою. Голєва навіть засумнівалася, чи варто їй проводити агітацію, проте усе ж почала. Не говорила, що сама для Луцька зробила, а одразу про свого серйозного конкурента Ігоря Палицю заходилася розказувати. Він же тільки й знає, що спортмайданчики будувати, ремонти проводити, дітей із вчителями в Карпати на відпочинок возити… Але навіщо ж про це людям казати? Виходить, нехай би мовчав і не розповідав. А от Голєва не соромилася вихвалятися своїм «народним адвокатством». Але так і не сказала, скільком вона лучанам допомогла їхні проблеми вирішити, а скількох «відфутболила» в суди, ЖЕКи, податкову, щоб там правди добивалися. Моя знайома із сусіднього будинку Ванда Казимирівна, яка теж на зустріч прийшла, так і запитала, що конкретно Голєва зробила для наших жителів. Депутатка від міськради не мала що змістовного відповісти. Пенсіонер, який сидів на лавочці з милицями, попросив краще дітям привезти машину піску, щоб мали де бавитися. От Палиця поряд дитячий майданчик новий поставив, а що Голєва зробила? Адже вона теж людина не бідна, підприємства, маршрутки свої має. Прийшла на зустріч із кандидаткою в депутати жінка, що працює на її підприємстві, і пожалілася, що вже чотири місяці зарплату не виплачують, хоча вона і мала — мінімальна. Голєва не знала, що й відповідати. Зразу на російську мову перейшла, чим продемонструвала, яка з неї українська патріотка і опозиціонерка, якщо вона чужою, недержавною мовою з людьми говорить. Обіцяла в чомусь розібратися. Але мені вже й так стало зрозуміло: якщо керівник на своїх підприємствах ладу навести не може, як депутат міськради в міському господарстві толку не знає, то вона і в країні порядку не зробить. Мої сусідки, коли ішли із тої зустрічі, то сказали, що за таку… точно не проголосують. Я хоч і не звик із жінками погоджуватися, але в цьому буду із ними солідарним. Цікаво, що наступного дня на заплановану зустріч із мешканцями будинку Голєва взагалі не прийшла. А для чого їй люди? Вона думає не про них, а про місце у Верховній Раді.
