ВПЕРЕД ДО СВІТЛОГО... «ХРУЩОВСЬКОГО» МИНУЛОГО?

За три місяці після трагедії на Рівненській,109 (на фото) змінилася тональність обговорення цієї надзвичайної події та її наслідків: від співчутливо-апокаліптичної до цинічно-приземленої. Шкода, бо таке попередження, такий знак «згори» не можна сприймати буденно, а реагувати напівзаходами — злочин. Подібні катаклізми вимагають швидких, рішучих, але комплексних і кардинальних рішень

Богдан ШИБА, депутат Луцької міської ради, екс-міський голова Луцька


Я вважаю рішення капітально ремонтувати будинок, що завалився (зауважте — істотно, цілим під’їздом, а не окрема панель чи балка!), який навіть за умови якісного спорудження вже відслужив понад 80% терміну експлуатації, який будували, на жаль, практично на піску з водою (старші люди пам’ятають, як в ті часи розкрадались будівельні матеріали, особливо цемент, під час масового цивільного будівництва), є неправильним, неефективним і шкідливим з будь-якої точки зору.
Чому саме таке рішення шляхом мовчазної згоди було ухвалено місцевими органами виконавчої влади? Чому кошти, виділені з державного бюджету, не можна було використати на придбання чи будівництво нового житла? Офіційна відповідь виконкому міської ради була категоричною: кошти з державного бюджету не можна використати на придбання нового житла. Проте, як показало вивчення положень нормативних документів, у відповіді міськвиконкому — ні грама правди. Пояснюю чому: кошти для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на вул. Рівненській, 109 виділені Кабінетом Міністрів України із резервного фонду державного бюджету, із якого фінансуються заходи, не передбачені у поточному бюджеті. Постановою КМУ від 29.03.2002 № 415 «Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду бюджету» зі змінами, внесеними постановою КМУ від 27.07.2005 № 647 «Про внесення змін до Порядку використання коштів резервного фонду бюджету», визначено, на які цілі і в якому порядку витрачаються державні резервні гроші. У пункті сьомому однозначно встановлено, що до непередбачених заходів не можуть бути віднесені заходи з придбання житла, КРІМ ВИПАДКІВ ВІДСЕЛЕННЯ МЕШКАНЦІВ З АВАРІЙНИХ БУДИНКІВ УНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ. Отже, якби виконавчий комітет міської ради на підставі висновків фахівців рівненського університету від 05.07.2012 визнав житловий будинок аварійним унаслідок надзвичайної ситуації, то кошти, виділені з державного бюджету, можна було б використати на придбання житла без будь-яких додаткових погоджень.
Виконком такого рішення не прийняв, бо його членів ввели в оману тезою, що після цього всі мешканці аварійних будинків вимагатимуть, щоб їм придбали житло. Але це брехня, бо, як видно із згаданої вище постанови, таке можливо лише у випадку, коли будинок став аварійним внаслідок надзвичайної ситуації відповідного рівня, яка вимагає негайного відселення мешканців. Але брехня «спрацювала», і обвалений будинок отримав характеристику технічного стану, яка вперше зустрічається мені за майже тридцять років професійної діяльності: «такий, що підлягає відновленню шляхом капітального ремонту». Отже, тепер його ремонтуватимуть. Якщо розділити кошторисну вартість капітального ремонту (майже 12 мільйонів гривень) на загальну площу помешкань (близько 2,8 тисячі квадратних метрів), то вартість одного квадратного метра такого «ремонту» становитиме 4300 гривень.
— Нормальний ремонт, — скажете ви, — за такі гроші можна придбати нове житло без внутрішнього оздоблення. І, напевно, матимете рацію, бо днями «чорнобильським» управлінням облдержадміністрації закуплено квартири для переселенців і ліквідаторів, готові до вжитку, за ціною 4 929 гривень за квадратний метр, — саме така сума затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.07.2012 №387 для Волинської області.
Знаючі люди скажуть: ринкова ціна житла значно вища. Але ті ж люди погодяться, що йдеться про монопольну ринкову ціну, яка значно перевищує собівартість і завдяки монопольній змові не знижується навіть у період критичного зниження рівня продажу. Проте чинне законодавство дозволяє закупівлю житла за кошти державного бюджету лише на первинному ринку і за опосередкованою вартістю спорудження житла, бо квартири будуть придбані для пільговиків і постраждалих. У нашому випадку йдеться якраз про громадян, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, тому має бути розуміння і з боку продавців: не можна заробляти на людській біді. Отже, за кошти, виділені з державного, обласного та міського бюджету, можна було б придбати 56 квартир у стадії будівельної готовності для всіх постраждалих мешканців будинку на Рівненській, 109, завершивши облицювальні роботи спільними силами, на умовах співфінансування.
А Законом України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» передбачено можливість значно ефективнішого і системнішого виходу із цієї непростої і дражливої ситуації. Треба виділити земельну ділянку для будівництва нового житлового будинку (масив для житлової забудови знаходиться поруч — на вулиці Рівненській, 119 — за територією комунального підприємства «Зелене господарство») для будівельної організації, що надасть нові квартири постраждалим за опосередкованою вартістю спорудження житла, а потім додатково отримає ще й земельну ділянку після знесення аварійного будинку. Це не «сира» ідея, а порядок заміни аварійного житла, визначений чинним законодавством, отже — обов’язковий для застосування.
Скептики-прагматики, які шукають легких шляхів виходу із цієї біди, схиляються до думки, що треба підремонтувати аварійний будинок і заселити мешканців, або звинувачують «помаранчеву» владу, що за чотири роки не замінила повністю усі ті тисячі халтурно збудованих за часи радянського та пострадянського правління житлових будинків.
Однак за останні роки істотно змінилася нормативна база в будівництві і тепер (з 01.01.2010 року) не допускається здійснення капітального ремонту житлових будинків без поліпшення експлуатаційних показників, тобто приведення площ кімнат і кухонь до сучасних норм. А в будинку на Рівненській, 109 планують залишити все у «хрущовському» стилі, зокрема, п’ятиметрові кухні, тоді як нинішній мінімум — сім квадратних метрів. Тобто, залишивши все, як є, витратити 12 мільйонів бюджетних гривень на ремонт. Зовсім несподівано (як і на більшості бюджетних об’єктів області) виконавцем робіт за процедурою одного учасника став ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536». А рішення про «освоєння» коштів, очевидно, було ухвалене в кабінеті голови облдержадміністрації Бориса Клімчука, наступні ж документи виконкому міської ради та різноманітних комісій просто «підганялися». Приклад: одного й того ж дня, 11 червня (наступного після катастрофи), міський голова Микола Романюк затвердив два документи різного змісту. Спочатку — протокол засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яким стверджується, що кількість потерпілих — 80 осіб (щоб віднести ситуацію до регіонального рівня, що дає підстави для отримання серйозних коштів із державного бюджету), потім — протокол засідання штабу з ліквідації аварії в житловому будинку №109 на вул. Рівненській, яким визнано постраждалими лише мешканців квартир першого і другого під’їздів, що завалилися, у кількості 27 осіб, а під’їзди №№ 3 та 4 придатними для проживання. Перший документ дав підстави вважати постраждалими від аварії весь будинок і отримати з державного бюджету величезну суму коштів — майже 12 мільйонів, другий — ліг в основу рішення виконкому про можливість відновлення будинку, бо постраждали лише обвалені квартири.
Таке половинчасте рішення виконкому не дає відповіді мешканцям уцілілих квартир стосовно їхнього статусу, а кошти тим часом потихенько «розпилюються»: квартири замість завалених будують придбані на вторинному ринку за монопольно високою ціною (6500 гривень за квадратний метр), капітальний ремонт будинку здійснюється за ціною, близькою до вартості аналогічного новозбудованого дому, будівельна організація підтверджує репутацію флагмана галузі з «освоєння» бюджетних коштів…