Мене вже газети просять, щоб щось їм про вибори написала. Я не проти. Але стає страшно, бо таке в Луцьку робиться. Просто — жах! Почали наші кандидати один одного шманати. І то так трусять, аж пір’я летить. Я не прокурорша і навіть не міліціонерша, але нюх добрий маю. Криміналом попахує. Певно, затруть, замнуть ті справи. Але про все по порядку
ДОКУМЕНТ ЧИ ФАЛЬШИВКА? Оце недавно Мотрона принесла якогось буклєта. «Анонімус» називається. На блискучому папері надрукований. Каже, їй таке в поштову скриньку запхали разом з іншим передвиборчим паперовим мотлохом. А там… Простіть і пробачте! Пише, що наш кандидат від Луцького мажоритарного округу Петро Кравчук, тобто головний опозиціонер, вже регіоналам продався. І документ надрукували про той продаж під заголовком «Угода про співпрацю № 22/2». Як прочитала, за серце схопилася. Чорним по сірому написано, спочатку друкованими буквами «Кандидат в народні депутати України, далі вписано ручкою Кравчук П. К., потім знову друкованими — зобов’язується: після обрання народним депутатом України вступити до фракції Партії регіонів або будь–якої фракції провладної коаліції, до якої вкажуть вступити відповідальні особи». А за це йому обіцяють в оренду родовища базальту на 50 років, земельну ділянку на 100 років (це ж скільки він збирається жити), компенсацію на мільйон доларів і щомісячні премії по 50 тисяч доларів… Люди добрі, що ж то на білому світі робиться. Ану, кажу Мотроні, хлюпни мені на голову холодної води. Та я вже, сміється Мотрона, собі до лоба й до писка холодний лід прикладала і ніяк не можу повірити, що то таки правда, бо ж якби фальшивка, то пан Кравчук спростував би її привселюдно та вимагав би у міліції і прокуратури розслідувати, хто таке сотворив. А то мовчить, як риба. Може й собі до лоба лід прикладає. Пора охолодитися. У біографії пише, що має середню освіту, а скрізь говорить, що у нього вища. А як то він без вищої освіти у заступники міністра попав? Не можу зрозуміти. То так виходить, що і я, і Мотрона могли б заступниками міністрів бути, бо атестата про середню освіту маємо. Говоримо з Мотроною і думаємо: навіщо він тим регіоналам потрібний? Що, їм без нього проблем бракує? ХИТРІ «СДЄЛКИ» І КРУТІ «РОЗБОРКИ» То ще квіточки, ягідки — попереду. Внучка моя гукає: «Йдіть–но, бабусю, відео подивіться в Інтернеті». Ми з Мотроною — до комп’ютера. Дивимося те кіно на сайті «Під прицілом». Ой, неловко й розказувати, люди добрі. Як то воно серед крутих кажуть, а… згадала: «сдєлка». Пані Голєва продає завод за більш як півтора мільйона доларів, а далі на сайті нам повідомляють, що документи офіційно оформляє на 14 тисяч гривень, щоб податків державі поменше платити. Чоловік її в податковій високий чин займав, то вона знає: як, що і до чого з тими податками. Ну, тут уже пахне не підробкою, а цілим криміналом. Бо ж сама пані Голєва за столом розсілася і всю цю комедію творить. Оце таки–так! Ану, кажу Мотроні, стукни мене чим–небудь по плечах, бо не можу в себе прийти. Та сама себе стукни, злякалася Мотрона. Ще напишуть, що ми побилися через політику. Окрім «сдєлок», ще й пішли «розборки». На іншому сайті фотографії дивимося. На офіс Голєвої невідомі напали в кількості майже десять чоловік. Меблі і папери порозкидали. Вимагали, щоб пані Олена їм повернула гроші, які винна. У її кабінет проривалися. Добре, що кандидатка в депутати на ключ зачинилася. Нам з Мотроною від прочитаного аж мороз по шкірі пішов. Де ж міліція? А тут ще й, читаємо, на вулиці мітинг був з вимогою віддати гроші. Кілька десятків людей зібралося. Я собі й думаю, якщо молода файно підмальована жіночка стільком людям заборгувала і не віддає гроші, то де вона від них може сховатися? Треба тільки в парламент. Там — недоторканність. ЗАЛЯПАНІ БІГБОРДИ Минулої неділі вирішила я поїхати на «Варшавський» базар. Внучці моїй купити шапочку. Діло ж до зими йде. На мосту через залізницю виглянула з тролейбуса. А бігборд ще одного кандидата в нардепи Козюри якимсь болотом чи чорною фарбою заляпаний. Прямо на обличчі. І з обох боків. Дивіться, кажу пасажирам, хто ж таку пакость зробив. Це ж, як пишуть газети, брудні технології. Не можна нам такого допускати, бо нині бігборди — то обличчя міста. Скоро їх в Луцьку буде більше як дерев. А люди сміються. То, каже один поважний чоловік, той Козюра сам себе заляпав, щоб усі на нього увагу звертали, бо так то його ніхто ж не знає. Хоче продатися за великі гроші. Думає, що йому заплатять, і тоді свою кандидатуру зніме з виборів. Йому ж треба помагати родичам «Буратіно» розбирати. А я собі думаю, хто ж такому заляпаному буде платити? Що б не казали, я не вірю, що нормальна людина може власну рекламу передвиборчу так спаскудити. І Мотрона не повірила, коли їй розповіла. Може, він кого найняв, каже Мотрона. З нею можна погодитися. Така версія має право на існування, бо так багато лучан думає. Все ж робиться заради піару. Чого тільки не придумують кандидати. І фальшивки один на одного сочиняють. І пікети та мітинги різні влаштовують. Але щоб самому на себе чорну фарбу лити, то таке може бути тільки в Луцьку! Що тут скажеш? Комедія, та й годі! Які кандидати — такий у них піар! З того всього видно, чим вони досі займалися, тим будуть займатися і далі. Розкажу сусідкам всі ці передвиборчі жахівочки, до ранку сміятися будуть. Вашабаба Галя, корінна лучанка.
