АНАТОЛІЙ ГОРБАТЮК: «ПАРТІЯ РЕГІОНІВ — БЕЗЗАПЕРЕЧНИЙ ЛІДЕР. ДОВІРУ МИ ЗАСЛУЖИЛИ СВОЄЮ РОБОТОЮ»*

В Українській державі вже другий місяць триває виборча кампанія. Передувала цій події серйозна підготовча робота всередині політичних партій. Ставки зроблено. І від того, наскільки вони є вдалими, залежатиме успіх тієї чи іншої політичної сили на виборах як і за партійними списками, так і за мажоритарними округами. Ці вибори продемонструють підготовку партій в цілому до управлінської діяльності в державі, покажуть, якою є внутрішня організаційна робота, де є прогалини і чи не стануть ці спотикання системою, яку українці вже мали нагоду спостерігати в політичній історії. Про український парламент зсередини, перспективи основних гравців і бачення політичної ситуації в країні — в інтерв’ю з народним депутатом України від Партії регіонів Анатолієм Горбатюком (на фото).

Світлана ЗАДОРОЖНА


-Анатолію Олексійовичу, мабуть, жодне парламентське скликання не можна назвати спокійним та легким, оскільки доволі часто це конфлікт, у якому політичні партії захищають свої передвиборчі обіцянки. Як вам працювалося в складі ще чинного парламенту? Що особливе хотіли б відмітити?
- Я вважаю, що нинішнє скликання прийняло чимало доленосних для країни рішень. Чи не найбільшим позитивом є консолідація роботи влади, а саме Президента, уряду і парламентської більшості, які спільно працювали над стратегічним завданням — реформуванням країни. Я переконаний, що старт вдалий і українці це відчули, адже соціальна політика, яку активно підтримує та лобіює Президент, уже дає свої результати. Прийнята «фінансова конституція» держави — Податковий та Бюджетний кодекс, вступило в дію нове пенсійне законодавство, змінюється кримінальне право та вдосконалюється судова гілка влади, проходить адміністративна реформа і усучаснюється управління в державі, йде пошук нових форм господарювання в аграрному секторі, досягнуто фінансової стабільності. Продовження хороших починань буде залежати від того, хто прийде в майбутній парламент і які цілі будуть переслідуватись. Ми довели, що здатні у владі працювати злагоджено, ефективно і системно. Хотілося, щоб більшість, яка сформується в парламенті наступного скликання, теж мала спільне бачення і мету, інакше ми знову, як кілька років тому, будемо спостерігати байку про лебедя, рака і щуку.
— То ви гадаєте, що попередній довід не здатний нічому навчити? Адже нинішня опозиція уже проходила випробування владою, можливо, щось та й змінилося?
— На досвіді вчаться ті, хто має бажання вчитися. Що стосується опозиції, то ще до початку передвиборчих перегонів вони не могли дійти згоди, хто ж має бути головним командиром. Мабуть, приказка про те, що там, де двоє українців, — три гетьмани, таки не з повітря взялася. Уже на етапі формування списків у них почалися внутрішньопартійні скандали, де кожен тягнув ковдру на себе. Як ви думаєте: будуть такі люди консолідовано працювати в парламенті? Ви просто згадайте, яка ситуація вийшла у 2005-ому, а потім у 2009 році з «любими друзями» і соратниками Юлії Тимошенко. Ті, хто ще вчора публічно цілувалися і присягали на вірність Україні, уже через короткий час готові були знищити один одного і всі гріхи та прорахунки звалити один на одного: прем’єр звинувачував Президента, а Президент — прем’єра. Як результат — криза поглиблювалась як в суспільстві, так і у владі та економіці. Смішно, але вже знову опозиція, як і на всіх минулих виборах, говорить про те, що вибори в Україні будуть недемократичними, а тому недійсними через дії влади, а сама ж сьогодні робить неправові кроки, щоб ці вибори були невизнаними в світі. Вони знову брешуть про те, що за Партію регіонів не проголосує жоден українець, а за них — більшість. Виникає питання, то чого їм боятися виборів, відеокамер на дільницях, якщо вони вже себе оголосили переможцями, вже повідміняли прийняті нами закони, знову пересадили бандитів у тюрми, сприяли багатим поділитися з бідними і створити 5 мільйонів робочих місць? Ми вже неодноразово спостерігали у Верховній Раді парад виходу депутатів із БЮТ у позафракційні. Особливо гострі конфлікти у фракції розпочалися після їхнього з’їзду, коли багато депутатів — активних прихильників Тимошенко — не попали в прохідну частину списків Об’єднаної опозиції. Частина з них звернулась до Юлії Тимошенко з проханням провести другий з’їзд, а цей визнати недійсним. На новому з’їзді Тимошенко мала б затвердити своїх вірних кандидатів по партійному списку та мажоритарці. У них не було і сьогодні немає довіри один до одного, взаємної згоди і розуміння. Ми бачили по перших сесійних засіданнях після з’їзду Об’єднаної опозиції, як масово почали виходити депутати з фракцій БЮТ, яких образили місцем у списку. Тобто, після «об’єднавчого» з’їзду опозиції склалася взагалі патова ситуація, коли з’явилася опозиція до опозиції. Їхній з’їзд не приніс партіям згуртованості та єдності, вони так і не знайшли навколо чого і кого мають об’єднатися, а навпаки — з’явилося більше деструктиву, образ та невпевненості.
— Тобто, гадаєте, що зараз це лише тимчасове перемир’я?
— Мені здається, що це перемир’я, навіть якщо воно офіційно оголошене з’їздом, ще до закінчення виборів буде порушене і багато справжніх бютівців почне публічно не погоджуватися зі штучним утворенням, де Яценюк спить і бачить себе майбутнім Президентом за рахунок політичної структури Тимошенко. От побачите — вони в майбутньому парламенті розбіжаться, як розбіглась зараз «Наша Україна».
— Як ви загалом оцінюєте ситуацію, яка є на цей час у лавах регіоналів і їхніх опонентів. Охарактеризуйте її з точки зору політика, який має досвід у виборчих перегонах.
— Мені можуть дорікнути в суб’єктивізмі, адже я представник Партії регіонів, проте спробую оперувати конкретними фактами, для того, щоб прокоментувати ситуацію. Почну з етапу проведення партійних з’їздів: одні політичні партії проводили з’їзди на кукурудзяному полі, другі — в підвалах і підворіттях, а інші — проводили з’їзди, як вимагає Закон про вибори народних депутатів, як вимагають міжнародні стандарти проведення з’їздів — цивілізовано, з представленням своїх кандидатів, передвиборчої програми, з залученням широкої аудиторії прихильників для ознайомлення з ними. Тут вже не питання креативу чи пафосу, а питання самої суті підготовки проведення таких форумів і поваги до свого виборця. До речі, зауважте, що це питання для нас було принциповим і тоді, коли ми були в опозиції. Нам нема чого ховатися і нам є що сказати. До нашого з’їзду зголосилися приєднатися представники різних політичних партій провідних держав світу, також країн СНД, Європарламенту. Це говорить про те, що з нашою політичною структурою бажають товаришувати потужні політичні партії інших держав. Саме в Партії регіонів вони бачать реальну силу, яка справді здатна змінити на краще ситуацію в державі, силу, яка вже 15 років дотримується обраного і задекларованого курсу і від нього не відступає. Це говорить про те, що ми надійні, сильні і послідовні. Давайте будемо реалістами. Не секрет, що Європа теж має певні фінансові і економічні інтереси в Україні. В бізнесі надійний партнер — це вже запорука успіху. Виникає питання, чому, коли при владі були Ющенко і Тимошенко, ми так і не стали ближчими до вступу у Євросоюз? Правильно, тому що політична верхівка була ненадійною й неконсолідованою. І в Європі це прекрасно розуміли. На той час в країні панував повний хаос і, звичайно, куми і спритники, яким вдалося в ньому швидко зорієнтуватися, наживали собі чималі капітали. Коли до влади прийшов Янукович, то мул вдалося трохи відфільтрувати, з’явилося чимало невдоволених, які почали кричати, що жити стало важче, але важче жити кому? Тим, хто не платив податок і прокручував мільйони чи, наприклад, рядовому підприємцю, для якого процес ведення бізнесу значно спростився? Саме через те, що цивілізований світ за Партією регіонів бачить перспективу розвитку України, до нас на з’їзд і прибули делегації держав, щоб висловити підтримку курсу Президента, уряду і парламенту. Натомість на з’їзд Об’єднаної опозиції офіційно не прибуло жодної політичної сили від інших держав. То де ж та розтиражована підтримка Європи, про яку так кричать опозиціонери?!
Потрібно починати оцінювати ситуацію в країні не зі слів крикунів та провокаторів, а виходячи з фактів. А факти зовсім не такі безнадійні, як нам намагаються показати ті, хто зацікавлений у дестабілізації ситуації в суспільстві. До того ж, опозиція повела себе дуже негарно, коли її представники почали їздити по Європі і ганити Україну на чому світ стоїть, поливати її брудом та змальовувати життя тут в найгіршому світлі. То це така любов? Але Євро-2012 все розставило по місцях і показало хто є хто. І мені здається, що та ж Європа після таких інцидентів ще скептичніше почала ставитися до істерик опозиційних політиків в Україні.
— Давайте підійдемо до організації та перебігу виборчої кампанії на Волині. Опозиція називає наш регіон базовою областю і сподівається на значні відсотки. Як регіонали оцінюють ситуацію з прихильністю виборців і які прогнозовані результати?
— Якщо опозиція говорить про те, що Волинь — їх базовий регіон, то де у їхньому партійному списку прохідні депутати від Волині? В 2007 році в першій сотні кандидатів у народні депутати було 5 прохідних депутатів–бютівців, а сьогодні від «базового регіону» Волині у списку під непрохідними номерами Віктор Олійник — 96–ий, 104–ий — Сергій Шевчук, 121–ий — Олександр Пиза і 168–ий — Микола Потапчук. Тобто, якщо базовий регіон опозиції має своїх кандидатів у числі непрохідних, то який це «базовий регіон»? Сьогодні кількість опозиційних депутатів їхньої політсили у Верховній Раді прогнозована — 70 депутатів максимум. Жодного депутата від Волині по партійному списку, за великим рахунком, опозиція в парламенті не буде мати. В Партії регіонів ситуація зовсім інша. Відсоток підтримки по державі у нас буде значно вищим, ніж в опозиції, і волиняни, які знаходяться в партійному списку, мають великі шанси потрапити в парламент. А це: № 45 — Катерина Ващук, № 49 — Григорій Смітюх, № 91 — Анатолій Горбатюк. На сьогодні перша трійка вищеназваних народних депутатів є прикладом для більшості депутатів у питаннях відвідування сесійних засідань, засідань комітетів, підготовці та проведення законопроектів, залучення коштів держбюджету в область, роботи на місцях з виборцями. Їм ніхто не дорікне за прогули, за пасивність, небажання працювати для потреб області. Волинська громада повинна зрозуміти, за яких народних депутатів потрібно голосувати, яку політичну силу підтримувати: прагматиків та системників чи мітингувальників та балакунів. На мою думку, волинський виборець зробить правильний вибір і підтримає прогресивну, державно налаштовану, потужну Партію регіонів і її кандидатів у народні депутати. Ми сформуємо партійну більшість у Верховній Раді і виконаємо всі передвиборчі програми. Ми обіцяємо — ми робимо.
— Чи змінився принцип формування списку у Партії регіонів? Якщо так, які переваги таких змін?
— Так, змінився. Почесний голова Партії регіонів Віктор Янукович неодноразово висловлював свою позицію про те, що великий бізнес повинен займатися бізнесом, а не бігти в парламент за депутатською недоторканністю. Депутатом Верховної Ради має стати людина–державник, людина, яка володіє управлінським досвідом, досвідом роботи в органах влади, яка зсередини знає проблеми галузей економіки, простих людей, яка буде ініціювати до розгляду законопроекти, щодо покращення суспільних відносин, реформування всіх сфер життя.
У нашій партії не повинно бути депутатів, владців, які через день змінюють політичні орієнтири, бігають під різними прапорами, випрошуючи собі посади. Ми за владу боремося цивілізовано, демократично, а прийшовши у владу, працюємо дружно на благо народу і Української держави. Тільки громадяни країни можуть підтримати наш курс на реформи, делегувати управління державою Партії регіонів як політичній силі, яка виправдає їхні надії. Разом — ми сила. Разом — ми непереможні.