БАГАТСТВО І ДЕПУТАТСТВО ЗОВСІМ ЙОГО НЕ ЗМІНИЛИ*

Ігор Палиця вирішив допомагати сиротам і напівсиротам, коли ще керував у Луцьку «Мавексом».

Усім нам добре відомо, що саме сім’я і школа формують з дитини особистість. Недарма відомий фундатор наукової педагогіки Ян Коменський говорив, що тільки те в людині міцне і надійне, що увійшло в її характер з раннього віку. Тому не дивно, що коли йдеться про публічних людей, то найперше нас цікавить їхнє дитинство, юність. Щоб більше довідатися про одного із головних кандидатів у народні депутати Ігоря Палицю, звернулася в його рідну школу №18, де колишній директор Надія Шкред та класний керівник Тетяна Барсенчук розповіли про свого учня, нині кандидата у народні депутати Ігоря Палицю


Олена ШОВКУНЕНКО

—Надіє Іванівно, ви добре знаєте Ігоря Палицю. Скажіть, чи підтримуєте свого колишнього учня на виборах до парламенту?
— Взагалі вважаю, що погана та школа, яка б не захистила і не підтримала свого учня, а тим більше такого, як Ігор Палиця. Коли у 1990-их роках виникла потреба у новому спортзалі, чесно кажучи, не знала спочатку, за що братися. Всі пам’ятають, які це були роки: грошей не вистачало навіть на зарплату, то що говорити про якесь будівництво. І все-таки ми спортзал збудували, не використавши жодної державної копійки. Я тоді згадала про своїх учнів, котрі, як кажуть, вже щось за плечима мали. Ігор на той час керував фірмою «Мавекс». Звернулася до нього, щоб допоміг. Він і бензин давав, і машину виділяв, і придбання будматеріалів фінансував. А після того сказав, що буде допомагати напівсиротам і сиротам. Вже тоді Ігор Палиця розумів, що здоров’я для людини – найважливіше. І, як бачимо, він дотепер переконаний: щоб бути здоровим, треба розвиватися фізично з дитинства. А тому, маючи можливість, вкладає великі кошти у встановлення спортивних майданчиків по всіх дошкільних і шкільних закладах та у міських дворах.
— Що Ігор Петрович зробив для рідної школи тепер?
— Поставив у внутрішньому дворику спортивне обладнання, за його кошти пофарбували фасад, вхід приробили. А ще Ігор пообіцяв покласти на стадіоні штучне покриття. А він якщо обіцяє, то робить.
— А яким він був школярем, що запам’яталося з того часу? Те, чого Ігор Петрович досяг у житті, – випадковість чи закономірність?
— Ігоря ми знаємо як простого, комунікабельного, енергійного учня, який брав участь у всіх заходах. Так, він був активним, але не вискочкою, не любив виділятися. За ним ніколи не помічали пихатості. Справжній хлопець. А який красивий був! Волосся таке хвилясте, як у Єсеніна. Коли Ігор прийшов цього року до нас на 1 вересня, то, звертаючись до випускників, так гарно сказав, що цей рік має стати для них акордом у здобутті знань. Дивилася на нього, а очі такі ж самі – яскраві і добрі. Ігоря Палицю треба бачити і чути, бо він відразу викликає до себе довіру. За нього не можна не голосувати. Бо тих, хто займається симуляцією кипучої діяльності, у нас багато і їм до Ігоря Палиці не рівнятися.
— Це був розумний учень, а крім того, в їхній сім’ї був культ знань, – додала класний керівник Ігоря Палиці Тетяна Федорівна Барсенчук. – Пам’ятаю, його покійна бабуся дуже переживала, чому в Ігоря «чотири», а не «п’ять». Те, чого Ігор досяг у житті, – закономірне явище, адже у нього були великі потенційні можливості. Для вчителя — це найвища нагорода, якщо його учні досягають чогось, стають успішними людьми. Приємно, що яким він був у школі, таким залишився й тепер. Багатство, високі посади, депутатство зовсім його не змінили: спокійний, не галасливий, не любить надмірної уваги до себе. Він ніколи не був пихатим. А як Ігор чітко й гарно дає відповіді на будь-яке запитання під час прямих ефірів! Цікаво, коли була зустріч їхнього класу через двадцять років після закінчення школи, то його однокласники навіть не знали, де він працює. Прийшов без будь-яких, як тепер кажуть, «понтів». Однокласниця його запитала: «Палиця, а де ти робиш?» В іншого, якби займав такі високі посади, як Ігор, вже крила виросли б. Довідалися про його роботу, коли вже розпочалася ця передвиборча кампанія. Ігор на зустрічі казав, що знайти друзів у такому віці важко. Ці друзі лише доти, доки маєш гроші. Справжні друзі – шкільні і студентські.
— Цікаво, що він був сильним в математичних науках, але чомусь пішов на історичний факультет, – зауважила Надія Іванівна.
— А те, що він заслужений економіст України, вам нічого не говорить? Як сказав Паскаль: «Хто знає математику, той знає все», – пояснила Тетяна Федорівна.
— Безумовно, ви теж підтримуєте свого учня? – перепитую у Тетяни Федорівни.
— Скажіть, хто так дбає про Луцьк і нас, лучан, як Ігор Палиця? Хто з наших багатіїв допомагає обдарованим чи сиротам? Зрозуміло, наші вчителі підтримуватимуть Ігоря Палицю і навіть будуть агітувати інших, аби лучани проголосували за нього. 

На фото: Ігор Палиця із колишнім директорм Луцької школи №18 Надією Іванівною Шкред.