Урочистості у Воротневі не зіпсував навіть проливний дощ, що йшов протягом усього богослужіння. Швидше навпаки – наші люди сприйняли його як знак, яким саме небо благословило нову церкву...
Урочистості у Воротневі не зіпсував навіть проливний дощ, що йшов протягом усього богослужіння. Швидше навпаки – наші люди сприйняли його як знак, яким саме небо благословило нову церкву (на фото)
Шість довгих років відділяють нас від того часу, коли було освячене місце і закладено капсулу під майбутнє будівництво храму Успіння Пресвятої Богородиці в нашому селі. Ініціаторів її спорудження чекало попереду чимало роботи. Найперше – самотужки знайти цікавий архітектурний проект. Заради нього ми багато їздили по області, оглядали храми, працювали в бібліотеках, робили креслення. Із вдячністю хочеться згадати отця Валентина – священика села Журавники Горохівського району –за його підтримку й допомогу. Багато чого в нашому храмі зроблено руками самих прихожан. Будівельно-оздоблювальні роботи ззовні і всередині ми виконували дуже старанно - хотіли віддати нашій перлині всі свої знання, вміння, сили. Допомагали кожен, хто чим міг. Жінки нарівні з чоловіками заливали бетон. Дехто власноруч виконував деякі деталі архітектурного ансамблю. Зокрема, самотужки формував цеглу у спеціальних формах на цегельному заводі у селі Кульчин. Завдяки усім, хто безкорисно працював на будові разом із настоятелем церкви отцем Михаїлом, і виріс наш прекрасний храм. Зараз він сяє куполами, але громада ще не вважає справу повністю завершеною. Борги – неодмінні супутники кожного подібного будівництва - ще тяжіють над церковною громадою, не даючи їй сповна насолодитися своїм дітищем. Тож якби хтось із заможних людей надав посильну матеріальну допомогу, прихожани Воротнева щиро молилися б за його здоров’я і благополуччя. Адже з фінансової точки зору будівництво церкви – дуже важка ноша. Хоча наші жінки об’їздили майже всю область, збираючи по крупинці пожертви на храм, ці кошти і близько не покривають усіх будівельних витрат. Освятив нашу церкву митрополит Луцький і Волинський Ніфонт. Владику зустріли короваєм, привітаннями дітей та піснеспівами церковного хору. Разом із багатьма священнослужителями митрополит Ніфонт здійснив освячення храму. Багато теплих слів і побажань сказав він та інші священики про нашу нову церкву. Слухаючи їхні зворушливі виступи, люди плакали, але то були сльози радості. Прихожани села Воротнів Луцького району.
