Чим менше часу залишається до виборів, тим більше інсинуацій і деструктивізму, приправлених брудом і отрутою, демонструють опозиційні сили...
Чим менше часу залишається до виборів, тим більше інсинуацій і деструктивізму, приправлених брудом і отрутою, демонструють опозиційні сили. Зрештою, огульні звинувачення, цинічна брехня і відверті образи — це одна з характерних для опонентів методик ведення публічної політичної боротьби. Партія регіонів не має наміру повертати таке ж у відповідь. Як констатував класик: «Чим ти ліпший за мене, якщо на відплату подібну підлоту вчинив?». Одначе дозволимо собі запропонувати широкому загалу соціальний портрет опозиційних лідерів, змальований професійним психологом. Вашій увазі — витяги з інтерв’ю кореспондента «Української правди» Анни Григораш із доктором психологічних наук, професором, завідувачем лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України Вадимом ВАСЮТИНСЬКИМ
АГІТАЦІЯ «ГРЕЧКОЮ» НЕ СПРАЦЬОВУЄ, УКРАЇНЦІ ГОЛОСУЮТЬ «ЗА СВОЇХ»— НА ЦИХ ВИБОРАХ СПАЛАХНУЛА СПРАВЖНЯ ЕПІДЕМІЯ З РОЗДАЧІ ПРОДПАЙКІВ КАНДИДАТАМИ В ДЕПУТАТИ. СКЛАДАЄТЬСЯ ВРАЖЕННЯ, ЩО РАНІШЕ ТАКА АГІТАЦІЯ ВИКЛИКАЛА У ЛЮДЕЙ ВІДРАЗУ, А ТЕПЕР, НАВПАКИ, ВОНИ ЧЕКАЮТЬ НА ЯКУСЬ ПОДАЧКУ ВІД КАНДИДАТА. З ЧИМ ЦЕ ПОВ’ЯЗАНО? — Така споживацька модель стосунків існувала завжди, просто про неї зараз, через брак яскравіших подій, багато говорять. Вона, як багато що в нашому суспільстві, утратила наліт аморальності, її сприймають як майже нормальну. Однак говорити про масовий продаж голосів не можна: більшість респондентів у соцопитуваннях заявляє, що не продасть свого голосу. Крім того, немає якоїсь розгалуженої й відкритої системи продажу голосів. От якби десь стояли намети, де можна продати голос, то, гадаю, зголосилося б відсотків із 10. — Чи можна вважати вдалою таку агітацію, коли удар спрямовується на основні потреби людини, інстинкти? — Ні, вона майже не спрацьовує, хоча б через те, що навряд чи йдеться саме про основні потреби. Оскільки наше суспільство дуже політизоване й поляризоване, то переманити тих, хто голосуватиме за опонентів, майже неможливо. Узагалі головний чинник формування симпатій українців на виборах — регіональний. Із психологічного погляду голосування за «своїх» — не проста інертність громадян, а почасти бажання переконати самих себе в тому, що вони зробили таки правильний вибір. Їм важко відмовитися від нього, попри те, що їхні кандидати не виконали обіцянок. ЯЦЕНЮК СТРАЖДАЄ «ІНТЕЛІГЕНТСЬКОЮ НЕВРОТИЧНІСТЮ», А КЛИЧКУ БРАКУЄ ІНТЕЛЕКТУ— ЧИ МОГЛИ Б ВИ ОХАРАКТЕРИЗУВАТИ З ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТОЧКИ ЗОРУ ГОЛОВНИХ ФІГУР НА ЦИХ ВИБОРАХ І ЯК ВОНИ СПРИЙМАЮТЬСЯ У СУСПІЛЬСТВІ. ЩО Б ВИ МОГЛИ СКАЗАТИ ПРО ЯЦЕНЮКА, ЙОГО ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ? — Коли Яценюк був не на перших ролях у політиці, він справляв позитивніше враження — молодого освіченого, розумного політика. Коли ж вийшов у лідери, стала помітною його інтелігентська невротичність. Яценюк — явно не сильний лідер, а тому виникає питання, за рахунок чого він виходить на перші ролі — грошей, інтриг, протекції? Це викликає настороженість. Яценюк має трохи смішний вигляд, коли виходить на трибуну і погрожує: «Ми щось таке зробимо, людей виведемо!». Усе це сприймається радше як свідчення слабкості. — Що взагалі можна сказати про поведінку опозиції, наскільки вона ефективна? — Поведінка опозиціонерів часто нагадує поведінку примхливої дитини, яка каже: «А я хочу, щоб було так». Вони багато обіцяють, але, на жаль, із цього виходить пшик за пшиком. Цим вони демонструють свою неефективність, бо не можна постійно обіцяти нереальних речей. — Чи не сприймаються дії опозиції у суспільстві танцем на кістках Тимошенко? — Мабуть, є частка правди в думці, що вони не дуже й хочуть, аби Тимошенко вийшла з в’язниці. Тепер вони почуваються більш незалежними, адже Тимошенко — лідер авторитарний. — Як би ви охарактеризували з психологічної точки зору Віталія Кличка, який, очевидно, теж грає на очікуванні суспільства на нових лідерів? — Цей кандидат сам по собі симпатичний, але, відверто кажучи, йому бракує інтелектуального рівня. Він намагається говорити розумними фразами, але відчувається, що особливої глибини там нема. Він подає сигнал і патріотично налаштованим виборцям: другим номером його списку є письменниця Матіос. Але виникає вічна проблема: а хто ж там далі? А далі практично немає яскравих, відомих, позитивно сприйманих осіб. І як виборці мають повірити в те, що ці люди не стануть тушками? Як Кличко може це гарантувати? Не буде ж він бити їм пики. КОРОЛЕВСЬКА — БЕЗБАРВНА— ЯКЕ ВРАЖЕННЯ СКЛАДАЄ НАТАЛЯ КОРОЛЕВСЬКА? — Королевська рекламує себе гарними картинками, але коли вона реально з’являється і починає самостійно щось говорити, одразу стає зрозуміло, наскільки вона банальна й безбарвна. Тому технологи, мабуть, хочуть її прикрити яскравими ефектами. Спочатку Королевська експлуатувала тему своєї схожості з Тимошенко, але зараз вона ослабла. Люди бачать, що Тимошенко жодних сигналів їй не подає, а її популярність не зростає. ТИМОШЕНКО ЛИШЕ Б ДОБИЛА ПОМАРАНЧЕВУ ІДЕЮ— ЯК БИ ВИ ОХАРАКТЕРИЗУВАЛИ ТИМОШЕНКО? ВОНА МОГЛА БИ БУТИ АДЕКВАТНИМ ЛІДЕРОМ ДЛЯ НАШОГО СУСПІЛЬСТВА? — Не думаю, Тимошенко занадто «ліва». В економіці вона волюнтаристка, у неї не було розуміння суті ринкових відносин, було натомість бажання взяти все на себе. Так можна керувати бригадою в колгоспі, але не державою. — Як ви думаєте, якби вона стала Президентом, вона б діяла так само жорстко, як зараз Янукович, чи ні? — Я голосував за Тимошенко, але думаю, що це навіть добре для суспільства, що вона програла. Не вірю, що Тимошенко провела б реформи і вивела країну з кризи. Тому якби вона стала Президентом, це остаточно добило б помаранчеву ідею: спершу Ющенко не впорався, а потім і Тимошенко. Але знову постає питання: що далі, за кого голосувати? Ми належимо до перехідних суспільств, яким потрібен сильний одноосібний лідер, принаймні на наступні 10-20 років. Суспільство поділене навпіл, і якщо не буде сильного Президента — рішучого й відповідального, воно весь час розхитуватиметься. Тільки згодом можна буде перейти до менш виразної одноосібної влади.
