ЧОМУ У НАС НА МЕЖІ ЖЕБРАЦТВА НАЙБІЛЬШ РОБОТЯЩІ ЛЮДИ?*

Завтра, 17-го жовтня — Міжнародний день боротьби за ліквідацію злиднів. Світова спільнота запровадила такий день. І це означає, що проблема жебрацтва є актуальною навіть для розвинених країн. Тож наша держава тим паче — не виняток

Олена ГОЛЄВА,
кандидат у народні депутати України
по виборчому округу номер 22


Нижче офіційного прожиткового мінімуму живуть декілька мільйонів українців. Але це — далеко не повна картина, яка відображає справжній рівень зубожіння нашого населення. Будемо відвертими — фактичним жебраком є ледве не кожен український пенсіонер. Вдумайтесь — якщо у Європі, чи, скажімо, Америці жебракують асоціальні елементи, то у нас на межі виживання знаходяться люди, які все життя тяжко працювали на країну. І що ж країна? Так, ви знаєте про маленькі пенсії. Влада вихваляється тим, що вчасно їх сплачує. Влада рекламує серед своїх здобутків поступове зростання пенсій, підвищуючи разом з тим ціни на продукти харчування та збільшуючи комунальні тарифи. Влада каже про збереження пільг для певних категорій населення. Ви про це знаєте. Але є дещо, про що не відомо широкому загалу.
Наведу приклад, з яким я стикнулася під час роботи соціальної програми «Народний адвокат». За три роки діяльності до нас звернулися 30 тисяч лучан. Більшість із них — це пенсіонери та люди, які мають статус дітей війни, «афганці», чорнобильці, всі, хто користується певними пільгами. Причини їхніх звернень до «Народного адвокату» багато чим схожі — не виплачують передбачених законом надбавок, не нараховують належних доплат до пенсій. Ми виграли тисячі судових справ на користь цих людей. Згідно з рішеннями судів, держава повинна повернути їм недодані кошти. Але це відбувалося до певного моменту. А потім сталося те, що не можна пояснити здоровим глуздом: з’явився закритий лист Кабінету Міністрів, який забороняв відповідним фінансовим установам здійснювати виплати за рішенням судів на користь пільговиків та пенсіонерів.
Після цього «Народний адвокат» стикнувся з тим, що справи виграються, а люди належного все одно не отримують. Це дуже болюча ситуація — коли начебто допоміг людині, а далі вона впирається у глуху стіну державної машини. І ти розумієш, що твоїх можливостей вже явно не вистачає.
Я запитую себе — що це? Якою логікою, якими причинами можна пояснити появу такого документа? Переконувати населення у тому, що становище пенсіонерів постійно поліпшується і водночас перекривати кисень цьому ж поліпшенню? Отак проявляється справжнє ставлення влади до своїх громадян. Годі дивуватись — саме за такими принципами живуть олігархи: сьогодні вони осипають щедротами бібліотеки та філармонії, а завтра приймають закони, після яких лізуть вверх ціни та тарифи. Давати одною рукою і забирати втричі більше іншою — цей людожерський принцип ще потворніше виглядає сьогодні, у день боротьби із жебрацтвом.
Єдиний шанс побороти людожерів — гнати їх подалі від Верховної Ради, яка перетворилася на заповідник кнопкодавів, які нічого не бояться, окрім одного — опинитися поза стінами парламенту, втратити вплив і можливості паразитувати на цілій країні. Цілком можливо боротись і з такими проявами державного цинізму, про який я тільки що розповіла. Моя передвиборча програма містить законопроект під назвою «100 відсотків». У країні мають бути виконані абсолютно всі судові рішення. Механізм такий — щоквартальні звіти виконавчої служби про рівень виконання рішень судів на користь громадян у їхніх спорах із державою. Якщо хоча б одне рішення залишилось невиконаним — службове розслідування із подальшим звільненням керівника служби. Тоді ніякі таємні постанови чи закриті листи не допоможуть. Чиновник, який має страх втратити робоче місце, добряче подумає, чи виконувати йому неправомірний наказ.
У міжнародний день боротьби за ліквідацію жебрацтва думається ще і про те, що Україна за визнанням багатьох аналітиків є країною із найбільш разючим соціальним розшаруванням. Це означає, що елементарні принципи соціальної справедливості знехтувані і забуті. Доведеться говорити про це завтра, хоча хотілося б і про інше. Бо 18 жовтня — день вступу України до Ради Європи.
У Раду вступили. А в Європу? Чи залишиться європейська перспектива для нас нейздісненною мрією? Сподіваюсь, що ні.