ІГОР СКРИПІН, ПАРТІЯ «УДАР»: «ЯКЩО Б Я САМ НЕ БАЛОТУВАВСЯ, ТО ГОЛОСУВАВ БИ ЗА ІВАХІВА»*

Передвиборний період добігає кінця: менше, аніж за два тижні, ми оберемо нову Верховну Раду. Як оцінюють виборчі баталії самі кандидати і за кого ладні віддати свій голос, ми поцікавились в кандидата по мажоритарному округу №21 від партії «УДАР» Ігоря Скрипіна (на фото)

Сергій ТКАЧУК


—Ігорю Олександровичу, наскільки складно проходить передвиборна кампанія?
— За сукупним досвідом колег з інших регіонів відзначу, що кампанія дуже непроста. Зрозуміло, провладна більшість не хоче втрачати першість і намагається зробити все, аби її втримати. Тому доволі часто інформація і скарги про порушення законодавства, що надходять від «УДАРу», ігноруються.
Якщо Партія регіонів запропонує нормальні законопроекти, то «УДАР» не буде виступати проти. Але поки що ми бачимо: ті, хто є при владі, хто був при владі, роблять недостатньо для того, щоб наша держава нормально розвивалась.
— Яке враження на вас справляє робота ваших опонентів на окрузі?
— Стосовно партії «УДАР» якихось суттєвих правопорушень та провокацій ми не зафіксували. Принаймні, до сьогодні. Бо всі розуміють, чим ближче до фінішу, тим все важчою стає боротьба.
— Нещодавно на телеканалі «Аверс» пройшов сюжет про затримання людей, які розповсюджували листівки з чорним піаром проти Степана Івахіва. Були припущення, що до цього причетний кандидат від опозиції. Зрозуміло, що на війні всі засоби добрі. Але чи можна знайти виправдання такій поведінці?
— Вибори — це завжди стрес, напруга. Саме в таких критичних ситуаціях проявляється справжня сутність, справжнє обличчя людини.
Кандидати представляють не тільки себе, а й виборців. Забруднюючи себе, вдаючись до таких дій, вони одночасно заплямовують і своїх прихильників. Вони не заслуговують, щоб бути представниками народу у парламенті. Вибори мають відбуватися прозоро, чесно та порядно. Потрібно насамперед поважати своїх опонентів.
— А ви поважаєте своїх опонентів?
— Скажу відверто: є ті, кому імпоную. Щоправда, є люди, які не викликають у мене симпатії. Але я, наприклад, в жодному разі не дозволяю собі при спілкуванні з виборцями обмовляти їх або критикувати без міри. Моє виховання не дозволяє так вчинити.
— А кому ви симпатизуєте, якщо не секрет?
— Якщо б я не балотувався у народні депутати, то віддав би свій голос за Степана Петровича Івахіва.
— Чому?
— Ні для кого не секрет, що він — успішний бізнесмен. З власного досвіду скажу: керувати навіть невеликим колективом — досить важко. А на підприємствах, створених ним, працює декілька тисяч людей. Він дає цьому раду, і це показник його комунікабельності, цілеспрямованості, організаторських здібностей, вміння об’єднувати людей.
До речі, випереджаючи критику, хочу нагадати, що у Сполучених Штатах сенатором може стати лише заможна людина. Знаєте чому? Тому що вона в такий спосіб пройшла тест на працьовитість. І їй ви точно не запропонуєте хабар, адже себе і свою родину вона давно забезпечила, і зараз може працювати заради своєї совісті, заради того, щоб залишити слід в історії.
Степан Петрович — це людина, яка дійсно щось робить. Далеко за прикладом ходити не потрібно: подивіться на Ковель, подивіться на райони.
Мабуть, ще з часів перебудови в Ковелі не з’являлися в такій кількості ігрові майданчики. Готувалось багато звернень до влади, меценатів з проханням привести до ладу спорткомплекс. Але потрібно було дочекатися Степана Івахіва, щоб ця справа зрушила з мертвої точки і була доведена до логічного кінця.
Чимось він мені нагадує Віталія Кличка. Це проявляється не тільки у захопленні бійцівськими мистецтвами, а й у поглядах на життя.
Інші кандидаті є теж цікавими особистостями: дехто має також потужний бізнес. Тим не менш, я вважаю: якщо працювати, то працювати з кращими. Якщо вибирати, то вибирати кращого.
Зараз такий час, що тільки люди, які довели свої слова діями, мають право бути в парламенті, мають право бути обличчям волевиявлення народу.
— Депутату Верховної Ради неодмінно мають бути притаманними декілька рис. Зокрема, він має вміти не тільки домагатися цілей, бути принциповим, але й готовим знаходити компроміси, швидко приймати рішення в складних ситуаціях. На вашу думку, хто не дотягує до таких критеріїв?
— По нашому округу балотується 13 чоловік. За опитуваннями — є четвірка лідерів. З них я не бачу в Верховній Раді, наприклад, Ігоря Гузя. Особисто я свій голос за нього не віддав би.
Можливо тому, що в нього агресивна риторика, а час агресії вже минув: потрібна не революція, а реформа.
Назва партії «УДАР» розшифровується як Український демократичний альянс за реформи. Підкреслю — за реформи! Час потрясінь і конфліктів минув. Люди хочуть таких змін, таких реформ, які відбулися у Європі, щоб почати жити гідно, по-європейськи. На відміну від Степана Івахіва, я не уявляю Ігоря Гузя як послідовного реформатора. Окрім риторики, потрібно мати більш корисні навички. Наприклад, стратега й тактика водночас.
— Що побажаєте нашим читачам напередодні 28 жовтня?
— Зробіть свідомий вибір. Дивіться, аналізуйте дії кандидатів. І обов’язково прийдіть 28 жовтня на виборчі дільниці!