НАЙБЛИЖЧЕ ДО ЛЮДСЬКИХ ПРОБЛЕМ СТОЇТЬ СТЕПАН ІВАХІВ*

Петро ГОРЩАРУК, екс-депутат обласної ради

От і вийшли нинішні кандидати в народні депутати на фінішну пряму передвиборної боротьби. Свої стосунки з виборцями за схемою «обранець — виборець» кожен із них будував по-своєму. Зокрема, Степан Івахів вибудовував їх на основі взаєморозуміння, йшов до людей з відкритим серцем, не афішував себе в набридлих волинянам рекламах, а робив ті конкретні добрі справи, що знаходяться ближче до життя простого люду. Тим часом натхненні своїми горішніми лідерами непорядні агітатори-опоненти у своїх сповнених огиди опусах та нервово-паралітичних промовах, забувши за турботу про виборців, ні сіло, ні впало взялися ганити саме Степана Петровича, який упевнено постав на їхньому шляху до парламенту. Дорікають людині за дорогу автівку, солідні доходи, широку благодійну діяльність, причетність до числа найзаможніших волинян тощо. Тобто, виймають із пазухи ті факти, які могли б бути вагомим компроматом із наступними суворими висновками за радянської епохи. Нині ж, панове, зовсім інший час і живемо ми в іншій країні, населення якої прокляло організаторів голодомору, концтаборів, масових розстрілів невинних людей, зняло з п’єдесталів Леніна і його поплічників, перейменувало вулиці тощо.
Українці у своїй більшості вже не хочуть підтримувати на виборах комуністів, соціалістів із їхніми ідеями про братерство, рівність, справедливість. Тепер ми вважаємо свою країну європейською державою і прагнемо влитись в Європу. Але ж там володарює капіталізм, там суспільство розділено на багатих і бідних, там панує принцип: «людина людині — вовк». Після нашої добровільної відмови від соціалістично-комуністичних ідей в Україні закономірно розпочалося розмежування населення на злидарів і заможних, на тих, хто вміє, хоче і може започаткувати власну справу і тих, хто ні на що не здатний.
Степан Івахів не приховує, що є успішним бізнесменом. Взявшись за ризиковану справу, він завдяки природному обдаруванню зумів розвинути свою підприємницьку діяльність, яка потребує щохвилинної посиленої уваги, жертовної зосередженості, титанічних зусиль, вміння чіткого налагодження виробничого циклу з його матеріальними витратами, податковими платежами тощо. Тепер молодий чоловік справді є заможною людиною і готовий стати в пригоді мешканцям Ковельщини, Ратнівщини, Старовижівщини і Шацького краю. Має Степан Івахів світлу голову на плечах. Отож достеменно знає, які законодавчі механізми потрібні в державі, щоб вона піднімалась із колін і врешті-решт стала повноцінною європейською країною. До цього всього Степан Петрович має велике серце, красиву поблажливу душу, адже ніколи не обронив на тих, хто в своєму житті ще не збудував навіть собачої будки, але береться затято паплюжити його, жодного сердитого слова. Вони в нього камінням, а він їм у відповідь — хлібом, добрими справами, турботою і любов’ю до простих людей. Таким чином, Моська гавкає, а караван іде.
Чорні агітатори намагаються збити людей з пантелику демагогічними закликами обрати достойника з їхнього табору, мовляв, він ліпше подбає про волинян. От тільки де є такий ідеальний в їхньому розумінні кандидат у народні депутати, який жив би лише на одну зарплату і мав би гроші на ремонт дитсадка, школи, спорткомплексу, притулку для людей поважного віку?
Особисто я протягом свого життя не перебував у членах жодної партії за винятком Народного руху України, коли той ще не мав партійного статусу. Тому мені близький і зрозумілий Степан Івахів як позапартійна людина, котра не розділяє виборців на своїх і чужих, а це ой як багато значить у нашому повсякденному житті. Він буде своїм депутатом для всіх краян. На підтвердження цих слів скажу от що: «Степан Петрович при сприянні благодійного фонду «Патріот Волині» відремонтував вкрай занедбане приміщення міської ради ветеранів, де дислокуються різні партійні осередки, в тому числі комуністів і соціалістів. І це правильно. В нашій державі немає ворогів, просто є люди, які мають інші погляди, мислять по-іншому, але як їм мислити, а в що вірити — то їх особиста справа. Вони все одно є повноправними громадянами нашої держави. Тому багаторічна риторика партійних лідерів, сповнена слів «вороги», «бандити», «злодії» тощо, є неприпустимою, оскільки сіє ненависть, розбрат та породжує конфронтацію в суспільстві, роздирає країну, ставить стіну між Сходом і Заходом.
Безмірна багатопартійність є безглуздям, адже чимало партій створюється ситуативно під вибори, залучаючи до списків знаних акторів, футболістів, тобто партійці свідомо дурять виборців яскравою приманкою з тим, щоб пробратися крізь тенета виборів до влади, до корита, і тільки.
Степан Івахів іде в нардепи чесно, заявляючи, що має, то тим поділиться, що роздобуде в іпостасі народного депутата в столиці — віддасть своїм виборцям. Тож, шановні земляки, оберімо собі «слугу народу» не за партійною приналежністю, не за дотичністю його до улюбленого кумира, а за ділові, людські якості. Адже ми вже не раз куплялись на рекламу, на привабливу зовнішність того чи іншого обранця, шматували одне одного в намаганні довести, що «наш найкращий». Зрештою кидались до обранця в обійми. Потім роздивившись, бачили, що згори — блиск, а внизу — гниль, починали плюватись та каятись, мовляв, обрали не те, не того. І знову докладали зусиль, щоб його позбутись. Бо ж від влади посадовця і за хвоста не відірвеш.
То ж, шановні мої читачі, на недолугість всіляких зацікавлених критиканів не накинеш, як на лисину, перуку. Їм, неврівноваженим, язиком плескати, що дурному з горба збігти. Булькають собі в болоті — і нас тягнуть у ту погань. Ось тут нам доречно було б зосередиться на думці: то хто ж нам насправді бажає добра — реальна ділова людина Степан Івахів чи пустопорожні балакуни, які обіцяють нам, образно кажучи, без драбини на небо вилізти і в ім’я народу зірок для нас нахапати? Звичайно ж, ближче до людських проблем стоїть простий, зрозумілий і земний Степан Івахів, який уже на ділі довів, що здатен зробити життя волинян кращим. За нього з чистим сумлінням віддаю свій голос, а всіляким патякалам нагадаю слова Ліни Костенко: «Не говоріть від імені народу — розперетричі ви йому впеклись».