ЧЕМПІОН АНДРІЙ РОЗТОКА: «ЗА ЧЕСНІ ПРАВИЛА У СПОРТІ І В ЖИТТІ»*

Волинянин Андрій Розтока (на фото) — двічі чемпіон світу, двічі — Європи, а також чемпіон і срібний призер Паралімпійських ігор з футболу. Відстоюючи честь України на різних континентах, він не тільки гартував свій характер, а й мав можливість порівняти, як живуть люди у світі, з тим, як живеться нашим громадянам. «І мимоволі приходила думка: чи можемо ми, українці, досягти таких стандартів життя, як у розвинених країнах? Гадаю, що можемо і мусимо!»


Василь УЛІЦЬКИЙ

СПОРТ НАВЧИВ НЕ ЗДАВАТИСЬ
З Андрієм Розтокою довелось познайомитись на футбольному полі. Впадало у вічі, що, навіть граючи з нами у непрофесійний, дворовий футбол, він викладався повністю. Це було тим більш дивним і викликало повагу, бо ми знали: він — чемпіон і грає після свого професійного тренування. Але ніяких поблажок він собі не робив.
Така поведінка Андрія сама по собі розкривала секрети його чемпіонства. Хоч ніби й нема нічого секретного у важкій праці, наполегливості, самодисципліні і волі, але вміння проявити ці якості трішки краще за інших робить із спортсмена чемпіона. Пригадується, як у 2004 році золото Паралімпіади в Афінах Андрій виборов із кривавою раною на нозі, яка важко загоювалась, зігравши 4 з 5 матчів нашої збірної!
— Так, — усміхається Андрій. — Тільки увійшовши у професійний спорт, побачивши його зсередини, повною мірою усвідомлюєш, якою дорогою ціною даються високі досягнення. Це лише по телевізору красиво і легко виглядає, як хтось із Кличків нібито просто розправляється зі своїм черговим суперником. Лише професійний спортсмен знає, яка титанічна праця, які випробування для людського організму стоять за цим. Тому Віталій Кличко викликає повагу не тільки як спортсмен, а як політик, бо свої мільйони заробив власним потом і кров’ю. Граючи чесно у спорті, таких же правил, вірю, він і надалі дотримуватиметься і в політиці. Кличко прийшов у політику не для якоїсь особистої вигоди (і слави, і грошей йому вистачає), а для того, щоб змінити Україну у кращий бік, у бік європейських стандартів. І у цьому я вважаю себе його однодумцем.
— Андрію, знаю, що ви певний час були і спортивним посадовцем, побачили проблеми спорту з іншого боку…
— Це справді так, і головний висновок, який зробив для себе, такий: на спорт виділяються чималі кошти, але витрачаються вони вкрай неефективно. А значна частина грошей безпідставно осідає у кишенях недобросовісних чиновників. Пригадуєте скандал із бідненькими обідами для наших олімпійців і поганими умовами їхнього проживання перед виїздом на Олімпіаду у Лондон в цьому році, про що тоді писало багато українських ЗМІ? А все тому, що більша частина виділених грошей кудись «поділась» по дорозі до спортсменів. І така практика — звична справа. Часто гроші ідуть лише на підтримку штанів чиновників, які лінуються щось робити. У Волинській області — 43 дитячо-юнацькі спортивні школи, але аж ніяк не скажеш, що спорт є доступним для молоді із сіл та містечок. Так не повинно бути. А без роботи, здорового дозвілля і спорту про повноцінне молоде покоління говорити годі. Спорт мені близький, він навчив мене не здаватись, я добре знаю його проблеми, і впевнений, що позитивні зміни, якщо на це буде політична воля, тут можливі.
ЩОБ НЕ БУЛО СОРОМНО ПЕРЕД ДІТЬМИ
— Але це, напевно, стосується не тільки спорту, а й інших сторін нашого життя?
— Без сумніву. В українців — величезний потенціал, ми нічим не гірші за інших. Я в цьому переконався як спортсмен, і впевнений, що й в інших галузях ми здатні на багато. Та є речі, які зв’язують українців, їхню ініціативу, по руках і ногах. Це, на жаль, корупція і недотримання букви закону. Я вважаю, що не потрібно якихось особливих законів, треба, щоб беззаперечно і головне — усіма виконувались ті, які вже є. Саме тому я і кажу про політичну волю, яка має іти з самих верхів. Щоб чиновник — аж до найвищого — був, як на долоні, щоб не міг приховати чи якось по-іншому нечесно використати державні гроші. Щоб був під постійним контролем громадськості і відповідних органів. А досвід інших країн, у тому числі й деяких пострадянських, засвідчує, що це можливо. Якщо не поборемо корупцію, тупцюватимемо й далі на місці.
І друге: потрібно звільнити ініціативу людей, не заважати їм, а сприяти не на словах, а на ділі, — продовжує Андрій Розтока. — Є вражаючий приклад. У Норвегії занепадало одне село, люди виїжджали з нього. Але його особливістю була чиста річка, багата рибою. І ось з’явився ініціативний чоловік, який сказав собі, що село оживе. Зараз у тому невеличкому населеному пункті побудовано аеропорт, куди злітаються рибалки з усього світу на престижні змагання. Село переродилось завдяки не просто гарній бізнес-ідеї, а й тому, що для людей створено умови, коли ці ідеї можна втілювати. Усе це можливе і у нас. Якщо забрати зайві перепони, то наші люди самі собі дадуть раду — і у місті, і в селі, а не чекатимуть на подачки від держави чи багатих благодійників.
— Андрію, помічаю, що ви часто апелюєте до досвіду європейських країн.
— Бо він — передовий. Я об’їздив зі збірною півсвіту, бачив і палаци, і задвірки. Переповнювали почуття, коли співав наш Гімн після перемоги. Але боліло серце, коли повертався додому і порівнював. Побачене було не на нашу користь. Пригадую, як ще юнаком, на зорі нашої незалежності, повернувшись з Європи, метрів 200 йшов центром Луцька, щоб знайти смітник і викинути папірець. Тепер смітники уже стоять. Впевнений, що українці, образно кажучи, можуть не тільки смітники поставити, а й досягти якісно інших стандартів життя.
— Чи не тому ви і пішли у політику?
— У нас з дружиною Оленою підростає син Адам, йому чотири роки. Може, банально звучить, але хочеться гідного життя якщо не для нас, то для наших дітей. Щоб колись міг чесно подивитись сину в очі і сказати, що батько не сидів, склавши руки, і не плив за течією…

ДОВІДКА
Андрій Розтока народився 9 вересня 1980 року. Молодший науковий співробітник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Заслужений майстер спорту України з футболу, чемпіон ХІІ Паралімпійських ігор (Греція-2004), срібний призер ХІ Паралімпійських ігор (Австралія-2000), дворазовий чемпіон світу (Бразилія-1998 і Аргентина-2003), дворазовий чемпіон Європи (Бельгія-1999 і Україна-2002). Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, медаллю «За працю та звитягу», почесними грамотами з відзнаками Кабміну України та Верховної Ради. Очолює Луцьку міську партійну організацію партії «УДАР». Кандидат у народні депутати, висунутий партією «УДАР» по 23 виборчому округу