Є на нашій землі святі і священні місця, до яких ідуть, як на прощу, з покоління в покоління, з віку у вік. Таким є «Козацькі могили» під Берестечком...
Є на нашій землі святі і священні місця, до яких ідуть, як на прощу, з покоління в покоління, з віку у вік. Таким є «Козацькі могили» під Берестечком, поле героїзму і безсмертя козацького духу, духу вольності, немеркнучої слави. І незважаючи на те, що Берестецька битва не була переможною для українського народу, все ж саме вона на віки вічні увійшла в історію нашого роду і народу, його одвічного прагнення до волі і незалежності. На все життя запам’ятається, певно, півмільйонна, а, може, й більша проща до козацьких могил із синьо-жовтими прапорами у 1991 році. Саме тоді піднявся на полі битви пам’ятник — героям-козакам. Здавалося б, почалися благодатні часи розвою Національного пантеону «Козацькі могили». Звичайно, дещо робиться, але далеко не стільки і не так, як того вимагає це святе місце. Тож коли на «Козацьких могилах» побував вихідець з України, великий її патріот, який нині проживає у США п. Вірослав Лобур, перше, що він зробив, повернувшись додому, створив українсько-американський Комітет зі сприяння та захисту меморіалу «Козацькі могили». І увійшли до цього Комітету шановані та знані у світі українці, котрі нині проживають за межами України. Здавалось би, тут, в Україні, одразу відгукнуться на заклик українців-патріотів, створять українську гілку і почнуть робити спільну справу. На жаль, досі в Україні так нічого й не зроблено, аби підставити своє плече Комітету, створеному в Америці. Українські патріоти у США, зокрема п. Вірослав Лобур, підготували відеофільми про козацькі могили, транслювали його як за кордоном, так і в Україні, виступи на радіо там і тут, фінансово і сучасною технікою допомагають музею. Вагомим результатом роботи Комітету є підготовка за його кошти, і найперш власні заощадження п. Вірослава Лобура, і вихід у світ об’ємної, більше п’ятисотсторінкової книги «Національний пантеон «Козацькі могили». Координатором і одним з авторів книги є відомий архівіст, автор 12 краєзнавчо-духовних книг Володимир Рожко. Авторами книги також стали кандидат історичних наук Володимир Пришляк, колишній директор музею «Козацькі могили» Павло Лотоцький, відомий етнограф Олекса Ошуркевич, заслужений вчитель України Олеся Ковальчук, мистецтвознавець Олег Сидор, історики Василь Баран, Віталій Лишній. У книзі — кілька розділів, зокрема «Берестецька битва 1651 р. в історії України», «Козацької слави не змила віків течія», «Побачене і пережите», «Дух Берестечка в образотворчому і монументальному мистецтві», «Фольклорні та літературні пам’ятки про Берестецьку битву», «Знамено честі українства», «Козацькі могили». Пантеон національного руху». Є ще один особливий розділ — документи, серед яких листування п. Вірослава Лобура щодо «Козацьких могил» з найвищими керівниками нашої держави, включаючи й Президента Леоніда Кучму. Гірко й боляче читати ці листи. До чого ми дожилися, щоб за телефон для музею і сигналізацію просили у вищих посадовців в Україні аж із США! Та й багато іншого у тих листах такого, за що має пекти сором нас, українців, особливо людей при владі, які мають ці питання вирішувати. Презентація названої книги, котра побачила світ у видавництві «Медіа», відбулася у Духовній семінарії Київського патріархату. Ректор семінарії, отець Іоан говорив про безсмертя Берестецької битви, про книгу, яка увічнює подвиг козаків, які життя віддали за вільну Україну, православну церкву. Під час презентації виступили всі автори книги, розповіли, як працювали над нею, вносячи свою частину у пошанування славних козаків. А ще сказав слово вдячності п. Вірославу Лобуру, авторам книги начальник відділу у справах релігій облдержадміністрації Геннадій Гулько. Виступав на презентації книги професор зі Львова, друг п. Вірослава — Іреней Ратич, родичка п. Лобура — Ярослава Лесів, власний кореспондент газети «Голос України» Микола Якименко та інші. Об’ємне видання «Національний пантеон «Козацькі могили», що вийшло двотисячним накладом, здійснено вперше за багато літ. Буде добре, якщо ця книга стане прикладом для молодих дослідників безсмертної сторінки в історії України у боротьбі за свою незалежність. Анастасія ФІЛАТЕНКО.
