ЗОЛОТІ ГОРИ ОБІЦЯЮТЬ, АЛЕ ОСТАННЮ СОРОЧКУ ЗНІМАЮТЬ

Розслідування про те, як псевдокредитори ошукують громадян...

Коли в редакцію звернулись читачі, які потерпіли від «кредитної» діяльності програми «Шаман — Б. А.Н. К.» (слово «шаман» перекладається з тунгуської мови як збуджена людина в стані трансу), стало зрозумілим, що народ потерпає від кредитної лихоманки, яка поглинула майже всіх українців. Оголошення з пропозиціями дати в борг гроші висять ледве не на кожному стовпі. Рекламу про надання позики розміщують практично всі засоби масової інформації. Кредит став складовою частиною життя громадян через нашу бідність. Хто мав справу з банком, знає, як довго і ретельно «фільтрують» претендента на отримання грошей: перевіряють персональні дані, записують номери домашніх, робочих, мобільних телефонів, фотографують, враховують доходи, вік, кредитну історію, місце роботи, стаж і т. д. Про банківські відсотки годі й говорити. Купуєш один холодильник, а за три роки сплачуєш коштів, як за два. Коли особа, яка потребує коштів, бачить оголошення, наприклад, такого змісту: «Гроші готівкою від 500 до 500 000 гривень без довідки про доходи та застави, під три відсотки річних, рішення про видачу готівки за годину», то в голові починає паморочитись, а серце від хвилювання вискакує з грудей. Ось вони, добрі, порядні кредитори, які хочуть допомогти простому народу в період нашої безконечної фінансової кризи


Василь НАГОРНИЙ, 
юрист

ПАСТКА ДЛЯ ДОВІРЛИВИХ 
Схожі відчуття пережив Олег, який вирішив взяти кредит на суму 240 000 гривень, щоб закінчити будівництво власного будинку. Спочатку він побував у декількох банках. Виявилось, що більшість фінансових установ таку суму не дає в борг за жодних умов. Від пропозицій інших він відмовився через кабальні відсотки та комісії. Коли ж побачив оголошення «фірми» «Шаман — Б. А.Н. К.», яка видає практично будь–яку суму під 5 відсотків річних, негайно поїхав за вказаною адресою. В редакції Олег розповідав: «В офісі мене зустріли, як рідного. Консультант Олена внесла мої паспортні дані в комп’ютер для перевірки кредитної історії. Поки миловидна дівчина вдавала, що зацікавилась розповіддю про мої поневіряння в банках, про бажання сім’ї переїхати з орендованої квартири до власного будинку, надійшла позитивна відповідь про надання мені кредиту: сума         240 000 гривень, виплата протягом 15 років. Я був щасливий».
Те, що відбувалось далі, Олег пригадує неохоче: «Все складалось ніби добре. Для отримання коштів не потрібно ні застави, ні поручителів. Навіть довідку про мою зарплату ніхто не вимагав. Єдина умова — необхідно до підписання договору заплатити перший внесок — 10 000 гривень. Так їхня фірма перевірить мої фінансові можливості. Я замислився, але консультант сказала, що цей платіж зарахується мені в погашення суми зобов’язання. За годину я привіз необхідні кошти і вніс їх на рахунок харківської фірми «Будархексперт» (у договорі іменується «Адміністратор»). Кредитні гроші повинні були надійти протягом трьох днів на мою банківську картку. Однак на рахунок жодної копійки не надійшло. За поясненнями я звернувся до «шаманського офісу». Приязне ставлення мого консультанта як вітром здуло. На мої претензії вона крижаним голосом відповіла, що всі питання слід вирішувати в Харкові, де зареєстровано ТОВ «Будархексперт». Відповідь, яку я почув, зателефонувавши до «Адміністратора», викликала у мене шок. Виявляється, я повинен платити надалі щомісячні платежі в розмірі 4000 гривень і тоді матиму шанс отримати позику. А через декілька днів надійшов лист про розірвання зі мною договору… за несплату внесків. Ось тоді я і повернувся в реальність. До цього був наче під дією гіпнозу».
Все це здалось мені якоюсь байкою, але Олег пред’явив квитанції про сплату коштів та документи про участь у програмі адміністрування (надання певних послуг). Згідно з умовами договору товариство з обмеженою відповідальністю «Будархексперт» зобов’язується набрати групу учасників, зібрати з них гроші та провести розіграш так званого кредиту. Отже, людина повинна справно робити платежі щомісяця, чекати хтозна-скільки, поки таких, як вона, довірливих «позичальників» назбирається певна кількість, після чого буде проведено «розіграш призу». Не пощастило виграти — сплачуєш внески і в подальшому та чекаєш нової «лотереї». 
Ознайомившись із документами, я віддав належне професіоналізму тих юристів, психологів, економістів, які сумлінно попрацювали над створенням заплутаної схеми договору, надрукованого дрібним восьмим шрифтом. Практично кожний його пункт передбачає поетапне підписання додаткових угод. Якщо людина колись і виграє «головний приз», то з нею все ж підпишуть кредитний договір, але під заставу майна та поручительство третіх осіб. Плата за оформлення всіх угод, а це не одна тисяча гривень, буде покладена на клієнта. Правочином передбачено, що «Адміністратор» має право вводити у сформовані групи потенційних позичальників, серед яких проводиться розіграш, нових учасників. Можна лише здогадуватися, хто буде вигравати «кредити». До речі, в угоді зазначено, що всі судові спори вирішуються за місцем знаходження «Адміністратора», тобто треба подорожувати в Харків. Як обдирати людину — так уже до решти, останню сорочку зняти.
Наступного дня з такими ж проблемами до нас звернулась пенсіонерка Ольга Іванівна з Луцького району. Вона хотіла підвести до будинку газ та воду. Під руку потрапило оголошення про надання кредитів без застави та довідки про доходи. Підрахувала, що 40 000 гривень їй вистачить. Побувала вона в тому ж офісі, що й Олег. Так само повірила консультанту і, не читаючи, пані Ольга підписала договір. Всі події розгортались за тією ж схемою. Лише назва програми адміністрування змінилась із «Шаман — Б. А. Н. К» на «Хто хоче гроші?», а договір підписала не з ТОВ «Будархексперт», а з фірмою «ЯКЕСЬ».
Ольга Іванівна в редакції розповіла, що коли оформляла на себе розрахункову картку в одному з банків міста Луцька та вносила гроші на рахунок харківської фірми, касир не хотіла перераховувати перший внесок. Але Ольга Іванівна тоді навіть вислухати її застережень не захотіла. Як можна було здогадатись, фірми «ЯКЕСЬ» і «Будархексперт» знаходяться в Харкові за однією адресою. Згідно з договором вона заплатила 1400 гривень за надання послуг… по роз’ясненню правил участі в програмі «Хто хоче гроші?». Хоча «добрі» консультанти сказали, що це страховка. Ольга Іванівна каже: «Коли кошти не прийшли на картку, то зрозуміла, що мене обдурили. Телефонувала і в офіс фірми Луцька, і в Харків, але безрезультатно. Зрозумівши, що внесок не повернуть, пані Ольга ще раз зателефонувала до консультанта і сказала: «Ти ж, дитино, мені в онуки годишся. Тікай з тієї роботи, бо ти обдурюєш людей».
Можна лише до цього додати, що на таких «кредитних консультантів», як правило, при потребі звалюється вся провина, або вони, як непотрібні свідки, кудись зникають. Ольга Іванівна закінчила свою розповідь такими словами: «Та сама я і винна. Не дивилась, що підписувала. Хіба думала, що мене, пенсіонерку, учасника та інваліда війни отак обмануть. Адже я їм розповідала про своє життя». Ні Олег, ні пані Ольга не звертались до правоохоронних органів, бо вважають, що у цих ділків високі покровителі.

СЕАНС «ГІПНОЗУ» КОНСУЛЬТАНТА
Щоб перевірити інформацію наших читачів, я вирішив спробувати отримати кредит у цій фірмі. Назвати приміщення офісом солідної установи, куди я втрапив, буде великим перебільшенням. Три столи, комп’ютери — і все. Зустріли дуже радо. Попросив я в них 40 000 гривень у борг. Дівчина відразу приступила до «шаманства». Вона повідомила, що всі банки — це болотяні п’явки на шиї народу, а їхні відсотки по кредитах залишають людей голими. Консультант подивилась мені в очі, чекаючи схвалення її бачення діяльності фінансових установ. Я не протестував і вона натхненно розповідала далі: «З документів потрібний лише паспорт, ідентифікаційний код та банківська картка, на яку надійдуть кошти протягом трьох днів. Довідка про доходи, застава, поручителі, дозвіл дружини не потрібні. Місячний платіж по кредиту на 5 років становить 666 гривень». Вона вловила мою посмішку і зробила паузу. Я пояснив, що сума місячного платежу — це диявольське число. Та консультант, можливо, вже увійшла в транс, тому пропустила моє зауваження і продовжила свою розповідь: «Відсоток за користування грошима мізерний та фіксований на п’ять років. Взагалі, вам пощастило, бо в нас діє акція і залишилось тільки три пільгових договори. Єдина умова — потрібно сплатити до підписання договору 2000 гривень страхових внесків, але ви не переживайте, цю суму вам зарахують в погашення кредиту». І знову почала пронизувати мене своїми очима, що аж ніяково стало. На якусь мить я відчув… нестримне бажання принести їй гроші, щоб отримати кредит.
Тим часом консультант, як з кулемета, заторохкотіла далі: «Наша фірма не така, як ці підлі банки. Ми рівняємось на Європу, а тому все прозоро, чесно та за низькі проценти. Для прискорення процесу дайте мені паспортні дані. Ми перевіримо по банківській (!) базі, чи вас немає в списках неплатників кредитів». Я висловив сумнів з приводу обіцяних європейських стандартів. Консультант, сприйнявши мене за недоумка, який не може зрозуміти свою вигоду, почала спокійно повторювати мені, що гроші будуть перераховані на мою банківську картку протягом трьох днів, а акція закінчується, тому потрібно поспішати… Я пояснив, що не взяв із собою паспорта, чим неабияк розчарував дівчину. Вона схвильовано заговорила: «Ідіть швидше додому, беріть паспорт, код, гроші на страховку і приходьте, бо в мене залишився тільки один акційний договір». Те, що на початку розмови таких угод, за її словами, було три, вона не врахувала…

МІЛІЦЕЙСЬКА ФОРМА НЕ ДОПОМОГЛА
Чому Олег, юрист за освітою, та колишній працівник контролюючого органу Ольга Іванівна дали себе так легко обвести навколо пальця? Чому ніхто не може допомогти таким позичальникам? Хто в цій ситуації винен? Людина, яка у відчаї шукає кредит із низькими відсотками, чи той, хто придумав цю хитру схему? Начебто ніякого шахрайства немає. Адже договір підписують люди добровільно, без тиску. Головний офіс відхреститься від напутніх слів консультанта і зробить її винною. Навіть не зрозуміло, чи діє гіпноз, чи це розрахунок професіонала–психолога, який навчив працівника офісу говорити людям те, що вони хочуть почути, від чого і настає ейфорія.
За консультацією я звернувся до полковника міліції з багаторічним досвідом роботи у сфері боротьби з економічними злочинами. Вислухавши мою розповідь, він по–міліцейськи сухо сказав, що до нього люди звертаються, але такі справи — прерогатива суду. Шахрайство тут довести, на його думку, неможливо. Та й обдурені клієнти фірм чи не відмовляться від своїх показів, коли їм повернуть гроші. Він розповів таку історію: «До мене звернувся двоюрідний брат із Старовижівського району, який вирішив через подібну організацію придбати в кредит автомобіль. Тут ситуація за своїми наслідками ще гірша. Він уже рік платить внески, а це щомісяця 750 гривень, проте автомобіля не має. Попросив перевірити цю фірму, чи часом не фіктивна. Поїхав я з ним до того офісу. Представився, запропонував повернути внески. Цікаво, що консультант навіть визнала — це чергова фінансова піраміда. Але спокійно пояснила, що всі питання вирішує харківський «Адміністратор», куди перераховуються внески. Грошей у неї немає і ніколи не було. Що було робити? Брат вирішив написати заяву про повернення 60 відсотків сплачених коштів та розірвання договору. Але за кілька хвилин він підійшов до мене і сказав, що буде продовжувати платити. Виявляється, консультант нібито подивилась по комп’ютеру і повідомила «радісну» новину, що він у своїй групі другий на черзі, а тому незабаром матиме новеньку машину. Ось так, за декілька хвилин людину переконали! Я не став більше йому перечити. Та й сам замислився: а може, й справді… До речі, ця дівчина зберігала абсолютний спокій, її не налякала моя міліцейська форма та погони полковника».
Я сподіваюсь, що висновки наші читачі зроблять самі.

ХТО Ж ЗУПИНИТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ ЛИПОВИХ КРЕДИТОРІВ?
Такі фірми, як «ЯКЕСЬ» чи «Будархексперт», не є банками чи кредитними спілками. Вони взагалі не займаються фінансовою діяльністю, бо для цього потрібно мати ліцензію Нацбанку. В луцькому офісі сидять дівчата–консультанти, які діють на підставі доручення. Реклама розклеєна не від імені юридичних осіб, а з назвами програм адміністрування: «Шаман— Б. А.Н. К.», «Хто хоче грошей?», «Позика всім нужденним», «Хто ще без грошей?». Уявіть собі оголошення від юридичної особи: «ТОВ «Будархексперт» видає кошти на будь-що». Хто б спокусився на таку рекламу?
Хочу дати кілька порад, які, можливо, допоможуть не втрапити в тенета таких «кредиторів». Щоб не обтяжувати читача юридичною термінологією, поясню, як то кажуть, по–простому. В першу чергу читайте договір, навіть якщо він дуже великий за змістом. У кредитній угоді завжди буде вказана сума грошей, дата їх видачі, строк погашення та відсоткова ставка. В договорі адміністрування ви взагалі не знайдете слова «кредит». Ні банк, ні кредитна спілка не буде брати з вас кошти перед оформленням та видачею позики. Всі свої «накрутки» вони включать у щомісячні платежі. Договір варто показати юристу. Йдучи підписувати документи, приведіть із собою товариша чи когось із рідних, які більш об’єктивно оцінять ситуацію. Якщо ви дотримуватиметесь хоча б цих порад, то навряд чи потрапите в неприємну історію.
Р.S. Питання про шахрайство таких фірм двояке. Хоча правоохоронці ще й не такі схеми розплутували, було б бажання. Але люди самі не хочуть звертатись у міліцію. Одні не довіряють їй, інші бояться. Господарська діяльність таких юридичних осіб — це недобросовісна конкуренція, адже в рекламі поширюється оманлива інформація. Псевдокредитні товариства розкинули сітку консультативних офісів по всій Україні. Хто ж контролює діяльність таких фірм та їх консультантів, що діють на підставі доручень? Чому мовчить Антимонопольний комітет України? Чому не реагує на недобросовісну рекламу Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів?