ПЕНСІОНЕР ІЗ ПУЛЕМЦЯ СТАНЕ ДЕПУТАТОМ ВЕРХОВНОЇ РАДИ?

«У Компартії я з 1986-го року і з тих пір своїх думок та ідей не міняв», — говорить Василь Демедюк (на фото)


Володимир ЛИС


На фоні гострих і гарячих передвиборних і післявиборних баталій майже непомітною пройшла справжня сенсація, яка сталася на Волині. Тридцять третім у партійному списку КПУ значився Василь Демедюк, пенсіонер із села Пулемець Шацького району нашої області. І сталося так, що завдяки високим відсоткам, отриманим Компартією, до Верховної Ради пройшли 32 кандидати від цієї лівої політсили. Та, судячи з того, що в день нашої розмови загадковий кандидат у нардепи заповнював необхідні для майбутнього «слуги народу» документи, він справді без п’яти хвилин народний депутат. Тим більше, що, за неофіційними даними, кілька комуністів, обраних нардепами, очевидно, підуть у виконавчу владу. Отож, виникло природне запитання, хто він такий, загадковий кандидат із невеликого села в поліській глибинці?
З його ж автобіографії довідуємося, що Василю Харитоновичу минуло 55 років, родом із селища Головне Любомльського району, за плечима має шоферський стаж, службу в армії, навчання в Українському інституті інженерів водного господарства, роботу на різних посадах у колгоспах і радгоспах, а найбільше — головою колгоспу в тому ж Пулемці. Працював начальником загального відділу Шацької райради і начальником відділу з питань надзвичайних ситуацій Шацької райдержадміністрації. Чотири рази обирався депутатом районної ради. Але інтерв’ю, яке без п’яти хвилин народний депутат дав журналісту «Волині», цікаве насамперед нестандартними поглядами майбутнього депутата, розпочалося із запитання, яке найбільше інтригує і журналістів, і наших читачів
«НІКОЛИ ШАПКУ НАПРАВО-НАЛІВО НЕ КРУТИВ»
— Василю Харитоновичу, як ви стали кандидатом у народні депутати?
— До Компартії я вступив у 1986 році. З тих пір своїх думок та ідей не міняв: і на посаді голови колгоспу, і коли майже 10 років був начальником відділу райдержадміністрації. Я залишався членом КПУ і ніколи шапку направо-наліво не крутив, і десять разів у різні партії не вступав. Не для похвальби, але один затятий націоналіст із нашого району каже, що мої ідеї йому ворожі, але те, що я їх не міняв — за це поважає більше, ніж деяких «демократів». Навіть посміхається, що я у парламенті буду чи не єдиним ідейним депутатом. У мене в житті ніколи не було «волохатої руки». Із 2010 року очолюю Шацький райком партії. У червні нинішнього року на пленумі обкому мене висунули кандидатом у депутати під номером один від нашої області.
— Але за що? Адже попередній народний депутат від Волині з вашої партії був першим секретарем обкому КПУ. Та й, певне, є більші парторганізації, ніж Шацька…
— Я ще є і членом ЦК КПУ, а на пленумі ЦК прийняли рішення, що перші секретарі повинні йти у своїх областях по мажоритарних округах, а товариші по партії оцінили мою відданість партії. Ну, ще й те, що коли я прийшов на посаду першого секретаря райкому, у Шацькому районі було лише 33 комуністи, а тепер, через якихось два роки, — уже понад 400 членів КПУ. Притому в основному — це молодь. Ми зломили стереотипи, що наша партія це тільки старше покоління, яке відмирає. Зараз у Компартії близько 20 тисяч членів, а за ці півроку поступило понад 6 тисяч. У партійному списку нема олігархів. Вибори ж по мажоритарці — куплені. У партії влади впав рейтинг. А до чого довели реформи — пенсійна, охорони здоров’я? До речі, депутати-комуністи голосували проти цих реформ.
— Але якщо комуністи проти такої політики, то чому вони були в коаліції з Партією регіонів?
— Хіба КПУ, будучи в коаліції, проголосувала хоча б за один антинародний закон? Ми й проти їхніх реформ, і проти вступу в НАТО. Ось ми живемо на кордоні з Білоруссю, і що б хто не казав про «бацьку-диктатора», але ми бачимо, який контраст — що є на селі в нас і що — там. Там будують школи, спортивні комплекси. Поруч — Томашівка, там споруджено три 18-квартирні будинки. А у нас на селі що збудовано? Нуль. Я не кажу, що в СРСР усе було добре, але чому зруйнували усе добре? Наш лідер Петро Симоненко покаявся за ті ганебні вчинки, які були, і партія оновилася. Або візьмемо ті райони, яким допомагає комуніст Адам Мартинюк…
— За державні гроші, чого нема в інших районах.
— Не скрізь за бюджетні. Що поганого, коли олігархам кажуть: шановні, допоможіть збудувати школу чи садок?
«Я Б УСІ ПАРТІЇ РОЗІГНАВ І ЗАБОРОНИВ»
— У тій же Білорусі й справді багато зроблено. Але ось мої земляки живуть неподалік Бреста у зразковому агромістечку, а поруч — за 8 кілометрів інше село, гірше за наші села. Така показуха була колись і в нас, невже ви за неї?
— Але там будують і розбудовують Білорусь. Головне — є робочі місця. Ось у тій же Томашівці пташник на 6 мільйонів курей. Туди їдуть на заробітки наші люди. А які там тракторні бригади, корівники! Я хочу, щоб у нас була нормальна зайнятість населення. У Шацькому районі діяли ковбасний цех, рибгосп, фабрика «Чайка». Де вони? Я за те, щоб повернути людям упевненість у завтрашньому дні. У нас тільки одна говорильня. Я б усі партії розігнав і заборонив.
— Це вже у нас було — одна партія.
— І що — було погано? У нас була депутатом доярка Віра Гогуля, їхала на сесію, голосувала, поверталася і доїла корів. Петро Симоненко за те, щоб депутати три тижні проводили на сесії, а решту часу працювали на своїх місцях, як колись, і приймали хороші закони. Не такі, як тепер. Для чого було приймати Закон про дітей війни, якщо кажуть, що нема чим платити?
— Як це, на ваш погляд, можна змінити?
— Україна колись була на дев’ятому місці за рівнем економічного розвитку, а тепер на 140 чи 175. Дід казав, з кожним роком було все краще і краще: хліб дешевшав, усе дешевшало. А зараз із кожним роком усе дорожчає. Що виробляє Україна? Пилка, розетка — і ті китайські.
— Я пам’ятаю інше — кілометрові черги за пачкою масла, бійки у магазинах за ковбасу і навіть хліб, тотальний дефіцит.
— Я чесно казав під час виборчої кампанії, що є і що треба зробити, і що зроблять комуністи, якщо прийдуть до влади. Тільки треба говорити чесно. Може тому в Шацькому районі партія має третій результат на Волині. Я не боявся жодного запитання. Ось найбільше запитували, чому Петро Симоненко одружився вдруге? Відповідав, що це його право, це не колишні часи.
— Я такого питання не задаватиму. Задав би інше: про величезний маєток Симоненка на фоні закликів повернути країну народові.
— Він же понад 20 років народний депутат. Керівник фракції. Платять за розробку законів. То що — він не зміг збудувати собі такий будинок? Я не бачив його маєтку, сфотографувати можна будь-який маєток. Скільки маєтків в Україні у тих хлопчиків, які їздять на «мерсах»?
— Я теж не люблю цих хлопчиків. Але ж комуністи борються проти олігархів. Крім того, вважаю, що за депутатську зарплату все ж такий маєток збудувати неможливо.
— Комуністи бувають різні. Хотів би, щоб згадали Івана Фуріва, який, будучи секретарем обкому, допоміг у селі Пулемець побудувати храм. Там церкву розвалив мій попередник. А Іван Іванович їздив разом зі мною у Славуту за блоками. Ми збудували. Дорогу тоді ж почали будувати і збудували.
«ЗА АНТИНАРОДНІ ЗАКОНИ НЕ ГОЛОСУВАТИМУ»
— То були перебудовні роки, уже можна було будувати, а не руйнувати церкви. Але заглянемо у вашу майбутню депутатську діяльність. Що ви як депутат хотіли б зробити для області?
— Як депутат добиватимуся насамперед відміни пенсійної реформи, яка доводить народ до злиднів. У нас не вистачає робочих місць, а людину змушують працювати 35 років, щоб мала пенсію. Люди хочуть працювати. А де взяти той стаж? По-друге, я постараюся потрапити до Комітету, який займається питаннями сільського господарства. На Волині треба негайно відродити колективне господарювання. Хоча б у формі кооперативів. Треба відродити льонарство. Сьогодні ходимо у синтетичних сорочках, а з льону, який давав величезні прибутки, нема де купити. Я, будучи головою колгоспу, прийняв рішення платити зарплату за кожний відпрацьований день. І навіть пенсіонери пішли працювати. Треба, щоб молоко приймали не по 1,50, а продавали по 10 гривень, причому молоко, яке не скисає. Я за те, щоб відродити державну торгівлю, кооперацію, заготівельні пункти. Це ж до чого дожилися: Полісся не має збуту картоплі. Мені болить, що талановиті діти без грошей не можуть стати студентами. Я за те, щоб відродити знищені крохмальні заводи, порізані на металолом.
— Та чи піде на все це Партія регіонів? І ще — чи підуть у нову більшість, яка неможлива без КПУ, комуністи?
— Я не готовий сьогодні сказати, чи партія піде в коаліцію, це вирішуватиме пленум ЦК.
— А якщо пленум вирішить, що треба іти — підете в нову більшість із Партією регіонів, яку дуже критикуєте?
— Критикую і критикуватиму. Але я член партії, і якщо партія скаже — піду. Якщо підемо, то з певними умовами. Вважаю, що Янукович зрадив договір, який підписали Партія регіонів і КПУ. За закони, які шкодитимуть народові, точно не голосуватиму.
— Довідався із здивуванням, що у вас шестеро дітей, з них — п’ятеро доньок. Як ви з ними справлялися?
— Ну, це вже у минулому, наймолодшій доньці 22 роки. Усі здобули вищу освіту. А коли вони росли, я був головою колгоспу і їх насамперед ростила моя дружина, Галина Василівна. Хоча я теж допомагав (посміхається). Я вважаю, що дітей треба змалку привчати до праці, як мене привчали батьки. Мій тато у 82 роки тримає коня, корову, свиней, бичка і каже: «Поки я працюю, я живу».
— У попередньому складі парламенту депутати від різних політичних сил об’єднувалися у групу, яка захищала інтереси Волині. Чи готові ви заради інтересів свого краю працювати не тільки з депутатом-комуністом Мартинюком і регіоналами, а й з трьома депутатами від «Свободи»? І ще виникає запитання: чи не будете ви так само забезпечувати насамперед Шацький район, як той же Мартинюк — рідний Любешівський?
— Я висловлю свою особисту думку, не партії, а саме свою. Я згоден співпрацювати з усіма політичними силами, які хочуть добра для народу. Я проти політичних інтриг. А особливо, що стосується Волині, волинян. Я для них буду робити усе можливе. Коли я прийшов у Пулемець, то трактором тягнув туди хлібовозку. А сьогодні проклали дорогу, збудували храм, відбудували клуб, є вуличне освітлення, хоч не до кінця, але є. Тепер хочу, щоб було сучасне опалення в школі. Але це не значить, що я буду дбати тільки про Шацький район. Я хочу, щоб так само відродилася Волинь і вся Україна.

П’ЯТІРКА РАЙОНІВ ВОЛИНІ, ДЕ КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ НАБРАЛА НАЙБІЛЬШЕ ГОЛОСІВ:
ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОН - 41,8 % (1-е місце),
Камінь-Каширський район - 10,9 % (3-є місце),
Шацький район - 9,4 % (5-е місце),
Маневицький район - 7,5 % (5-е місце),
Ратнівський район - 7,2 % (5-е місце).