Початок першого дня після виборів нагадав мені картину відомого російського художника Сурикова «Ранок стрілецької страти»...
Чим переймався і дивувався цього тижня власний кореспондент газети «Волинь-нова» в Ковелі Ярослав ГАВРИЛЮК
…СУПЕРЕЧКОЮ ПОВАЖНИХ ЛЮДЕЙ Початок першого дня після виборів нагадав мені картину відомого російського художника Сурикова «Ранок стрілецької страти». Хіба що мої персонажі віком не вийшли. В образі молодого Петра І я побачив голову облдержадміністрації Бориса Клімчука, а в рудому бунтівному стрільцеві, який на полотні гнівно дивиться на царя, — голову Ковельської райдержадміністрації Івана Смітюха. Не буду переповідати прес–конференцію останнього, оскільки наша газета писала про неї. Суть полягає в тому, що Іван Смітюх вирішив подати у відставку після того, як йому зателефонувала помічниця Бориса Клімчука і передала наполегливу пораду голови облдержадміністрації — написати заяву на звільнення за власним бажанням. Було зрозуміло, що це є розплатою за несанкціоновану губернатором участь Смітюха на виборах до Верховної Ради і його програш. Іван Євдокимович розповів журналістам, що був цілком впевнений у своїх силах та можливостях, вірив, що громада його кандидатуру обов’язково підтримає. Однак вийшло зовсім не так, як гадалось. Після зустрічі із мас-медіа голова райдержадміністрації повіз до Луцька заяву. Керманич волинських біло–блакитних Олександр Башкаленко міг би нагородити опального районного керівника почесною грамотою або цінним подарунком із дарчим підписом Януковича або Азарова — «за партійний прорив». По–перше, за Івана Смітюха, як самовисуванця–регіонала, віддали свої голоси 18678 виборців. Це — вдвічі більше, ніж взяли всі разом члени Партії регіонів, які балотувалися на Волині до парламенту. По–друге, серед п’яти одномандатних виборчих округів нашої області саме на Ковельському (ОВК № 21) регіонали здобули найбільше голосів — 16003. З іншого боку можна зрозуміти Бориса Клімчука, бо із 23307 виборців Ковельського району за голову райдержадміністрації проголосувало лише 5583. Чим пояснити таку низьку довіру громади? Представника виконавчої влади у його ж районі обійшли заїжджі конкуренти — як олігарх–самовисуванець, так і представник Об’єднаної опозиції. Реакція губернатора на прес–конференцію в Ковелі не забарилася. Під час оперативної наради Борис Клімчук сказав, що попросив Івана Смітюха написати заяву на звільнення, бо той «не розуміє своїх функцій». — Чому він сказав, що подзвонила помічниця? — дивувався Борис Петрович. — Це ще раз характеризує цю людину як таку, що не розуміє, куди він попав і в чому його функція. Функція! Дарма призначив Смітюха. Це моя помилка. Я її визнаю. Район отримає допомогу від мене. Там відсутня система влади, а люди там прекрасні як і в усій нашій сонячній Волині. Але, здається, й сам губернатор не розуміє своїх «функцій». Відповідно до законодавства, голову райдержадміністрації призначає та звільняє тільки Президент України, що через кілька днів й зробив Віктор Янукович. Іван Смітюх теж за словом у кишеню не поліз і під час веб–конференції на сайті обласної ради заявив, що він є людина вільна, а не найнявся служити «царю Борису Петровичу». На запитання: «Що ви думаєте про партійних босів Партії регіонів у Волинській області?», відповів: «Мені соромно за них», а потім додав, що «треба весь час займати чесну і порядну позицію і говорити все у вічі, а не позаочі». Хто буде наступником Івана Смітюха наразі невідомо, як невідомо й те, наскільки «важкохворий» Ковельський район. Чи вся «хвороба» полягає в одному керівнику? …БЕЗКАРНІСТЮ ЗА МАРНОТРАТСТВО Наша газета уже не раз критично писала про розширення кладовища, яке знаходиться на околиці міста залізничників — за «Ковельсільмашем». Його облаштування — це біль душі людської. Багато хто з ковельчан вважає, що владі варто не замовляти документацію на осушення і завезення ґрунту, а шукати нове місце для кладовища, перенести його в інше, сухіше місце, а розробка кошторисної документації на осушення цієї місцевості, підсипання її піском — все це даремна трата коштів. Рік тому керівники міста вирішили реалізувати безглуздий проект: прокопати широку канаву вздовж автомагістралі Ковель — Ягодин (за якихось два метри від укосу насипу) та «завернути» її під мостом, спрямувавши «мертву» воду із кладовища на п’ятитисячне селище Люблинець… Екскаватор «вигризав» землю всього в десяти метрах від залізничної колії Ковель — Львів. При цьому важка техніка «порвала» кабель. Як з’ясувалося, сумнівна «меліорація» належним чином не погоджувалася ні Укрзалізницею, ані Укравтодором. Діяли ковельські комунальники, як за часів партизанщини — підпільно. Роботи проводилися підприємством «Добробут», яким керує Михайло Сидоренко, а курирував прокладання «цвинтарного каналу» секретар міської ради Михайло Гетьман. Після критичної газетної публікації ковельські чиновники заходилися новим проектом–прожектом: «мертву» воду одним махом «розвернули» в протилежному від селища напрямку. Наш постійний читач із Ковеля Адам Рудик на всі свої запитання стосовно розширення міського кладовища на болоті отримав із виконкому відповідь: канал буде викопаний у північному напрямку. А куди конкретно? В річку Чорну, яка впадає в Турію, чи в Мощенське водосховище? А про закопані труби в сторону Люблинця уже ніхто не згадує. На цей «проект» влада витратила близько 50 тисяч гривень бюджетних коштів. Але причетних до марнотратства посадовців до відповідальності не притягнули й по сьогодні. Напевно, ті труби та витрачені гроші варто було б використати на проведення осушувальних робіт на території загальноосвітньої школи № 2. Торік той же «Добробут» викопав біля навчального закладу глибокі канави й залишив їх заростати верболозом, не думаючи про безпеку дітей. Розпиналися градоначальники, що наведуть порядок на сміттєзвалищі, яке переповнене майже втричі. Під сміттєпереробну лінію заасфальтували майданчик, потративши майже 150 тисяч гривень. Зараз — ні грошей, ані лінії. І знову немає винних! Правоохоронці починають злитися, коли запитуєш їх про конкретні факти марнотратства і їхню бездіяльність. Хочу звернутися до прокурора Волинської області Андрія Параки: «Скільки ще десятків тисяч гривень треба «закопати» чи «заасфальтувати» в Ковелі, аби була порушена кримінальна справа?». Якщо під ногами марнотратників не горить земля, тоді вона має горіти під ногами посадовців із погонами, які їх «кришують». І ніякого компромісу тут бути не може! Навіть якщо хтось захоче «загладити» свої гріхи викладанням бруківки біля правоохоронної структури. …САМОПРАВСТВОМ ЖИЛЬЦІВ БАГАТОПОВЕРХІВКИ Перекриттям доріг сьогодні мало кого здивуєш: телебачення і преса розповідають, як то в одному, то в іншому регіоні України доведені до відчаю люди у такий спосіб протестують проти дій монополістів, чиновників чи ще когось. Але дії деяких ковельчан, які проживають в будинку № 15 на вулиці Сагайдачного, можна назвати одним словом — махрове самоправство, яке не має нічого спільного зі здоровим глуздом. Комусь здалося, що дорога у дворі біля будинку є зайвою і її перекрили посередині металевим ланцюгом. Тепер ні «швидка», ні пожежна не можуть безперешкодно під’їхати до сусідніх під’їздів довжелезної багатоповерхівки. Коло ланцюга чергувала на лавці пенсіонерка, яка при появі журналіста із фотоапаратом сховалася в під’їзд. «Ми не хочемо, щоб під нашими вікнами їздили машини», — встигає кинути репліку. Тим часом підходить молода жінка і починає пояснювати, що жильців передусім турбує безпека дітей, мовляв тут кілька разів уже виникали аварійні ситуації. Коли це конкретно було — не уточнює. Взагалі–то важко повірити у те, що тут «ганяють» автомобілі. Але ж доїзд до всіх під’їздів має бути зручним та доступним. Найбільш від самоправства потерпає приватна аптека, товар для якої завозився по цій дорозі. До аптеки тут колись був магазин, збудований згідно з проектною документацією і введений в експлуатацію з дотриманням всіх відповідних будівельних норм одночасно з введенням в експлуатацію житлового будинку. Серед набутого приватною аптекою майна перебуває технологічна рампа для здійснення завантажувально–розвантажувальних робіт, яка розташована в дворі будинку з вбудовано–прибудованими об’єктами торгівлі — магазинами. Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта — облаштування окремого входу для відвідувачів зі сторони вулиці Сагайдачного. Таким чином, аптека має всі правові підстави здійснювати господарську діяльність у будинку. Згідно ліцензійних умов провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, медикаменти і вироби санітарії не можуть вноситися через зал самообслуговування, а через окремий вхід. Доїзд до цієї рампи й заблокували мешканці будинку. Директор ТОВ «Фармаком» Лариса Нагірна, якій належить аптека, написала скаргу до Ковельської міжрайонної прокуратури, але звідти її переслали начальнику міської міліції. Втім, реально ніхто нічого не робить. За даними Ковельського міськрайвідділу управління Держтехногенбезпеки у Волинській області, облаштування перешкоди на проїзді вздовж будинку суперечить вимогам пожежної безпеки. Більше того, як твердить Лариса Михайлівна, жильцями заявляється неправомірна вимога щодо оплати права проїзду — 10 гривень за проїзд. Рекет серед білого дня?! Товариство «Фармаком» вимушене повторно звернутися до прокурора з наполегливою вимогою забезпечити верховенство закону та правопорядок. Як буде цього разу? Відповідальність за правопорушення щодо «блокування транспортних комунікацій» ще ж ніхто не відміняв! …ПІДПРИЄМСТВОМ — «НЕВИДИМКОЮ» Коли я збирав матеріал для написання статті на тему індивідуального опалення, то натрапив на дуже цікаві документи. Ще у серпні 2010 року Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція письмово повідомила відділ державної реєстрації суб’єктів господарювання виконавчого комітету Ковельської міськради про те, що юридична особа — товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельтепло-енерго» відсутнє… за місцезнаходженням. І ось начальник відділу Тетяна Мілінчук пише лист до «Ковельтеплоенерго», аби, відповідно до вимог чинного законодавства, звідти подали реєстраційну картку про підтвердження відомостей про свою юридичну особу. Лист свій Тетяна Миколаївна надсилає у Ковелі на вулицю Грушевського, в будинок № 100, бо саме за цією адресою відділ свого часу зареєстрував згадуване товариство. Дивуюсь нашим чиновникам тому, що за вказаною адресою уже багато років знаходиться «Ковельтрансводгосп». Фірм, які б працювали в системі теплоенергетики, тут ніколи не було! А далі починається справжній детектив. Через деякий час ТОВ «Ковельтепло-енерго» знову «спливає» у Ковелі на вулиці Грушевського, але вже в будинку № 112. Це ж дуже відповідальна справа — від імені держави реєструвати юридичних та фізичних осіб! Але як можна було зареєструвати «Ковельтеплоенерго» за цією адресою, коли тут в дійсності є Ковельське спеціалізоване лісогосподарське акціонерне товариство «Тур»?! До речі, керівником «Ковельтепло-енерго», за документами, значиться якийсь Назаренко Микола Борисович. Такий чоловік у Ковелі не проживає, а вказані, начебто ним, телефони товариства не відповідають. Кілька інших людей, з такими ж персональними даними, проживають у Києві, Київській та Луганській областях. Можливо, ця фірма — «невидимка», яку хтось тривалий час підтримує і вчиняє щодо неї реєстраційні дії, створена для «відмивання» чи «вимивання» надлишкових коштів, отриманих якоюсь іншою юридичною особою? Чи не є «Ковельтеплоенерго» «тіньовою» структурою, інтегрованою в підприємство теплових мереж «Ковельтепло», яким керує колишній мер міста, а нині депутат Ковельської міської ради від партії «Совість України» Володимир Бойко? За класичним прийомом — назва «тіньової» структури схожа на назву підприємства. У той же час викликає велике занепокоєння фінансово–господарська діяльність «Ковельтепло». За 2011-2012 роки НАК «Нафтогаз України» тричі позивався до цього підприємства, щоб стягнути борги за спожитий газ: на 1,3 млн грн, 2,6 млн грн і 943 тис. грн. Дивним виглядає, що останній борг утворився після того, як підприємство з дозволу Ковельської міської ради взяло кредит у 5 мільйонів гривень під заставу 15 котелень. Практично вся нерухомість «Ковельтепло» (котельні, службові та виробничі приміщення) передана в заставу для отримання багатомільйонних банківських кредитів. Повернути ці кредити майже не реально. А це — пряма дорога до банкрутства. Невже хтось хоче викупити борги разом із банкрутом за безцінь з подальшою приватизацією під ширмою вже існуючої фірми — «невидимки»? …ЗАБУТИМ РЕМОНТОМ ПАРОВОЗА На завершення знову повернуся до теми виборів (хай їм грець!). За два тижні до волевиявлення в багатьох засобах масової інформації нашої області з’явилося повідомлення про те, що благодійний фонд «Патріот Волині» за сприяння кандидата у народні депутати України Степана Івахіва розпочав реконструкцію символу міста Ковеля — паровоза–пам’ятника, що на Привокзальній площі. Цей паровоз був виготовлений у 1950–их роках у Росії. Через 20 років його привезли у Ковель як експонат. Спочатку він стояв біля локомотивного депо, а на 40–річчя звільнення міста від німецько–фашистських загарбників його встановили на Привокзальній площі на честь ковельських залізничників — за проявлену мужність і героїзм у роки війни та за відновлення міського господарства у повоєнний час. Пам’ятник, на жаль, багато років перебуває у занедбаному стані. Своїм недоглянутим виглядом він дошкуляв церкві, яка знаходиться поруч, а тому релігійна громада навіть просила місцеву владу його прибрати. Виношував ідею демонтажу і один із громадських активістів. Але ковельчанам, передусім працівникам та ветеранам залізниці, вдалося відстояти символ міста. Відремонтувати пам’ятник залізничники попросили Степана Івахіва під час передвиборної зустрічі. Степан Петрович пообіцяв це зробити і невдовзі навколо паровоза будівельники встановили риштування, прикривши з вулиці великим банером, який закликав голосувати за «патріота Волині — кандидата від Ковеля». Ще більш символічним виглядав дарунок благодійного фонду «Патріот Волині» ковельчанам на цьогорічне міське свято квітів — макет паровоза. Як зізналися дівчата із фонду, вони впродовж двох днів збирали лише мох для цієї композиції. Діти зелений паротяг сприйняли як велику іграшку, яку з радістю оглядали і до якої щоразу з цікавістю намагалися доторкнутися. Як не прикро, але після виборів риштування зняли, наче його й не було. Невже, здобувши перемогу до парламенту, Степан Івахів забув про обіцяний ковельчанам ремонт пам’ятника? А як же тоді бути із запевненням Степана Петровича, який перейнявся долею зруйнованого стадіону «Локомотив», що в разі обрання його народним депутатом України він зуміє вишукати кошти для відродження конче необхідного для Ковеля спортивного об’єкта? Мабуть, на заваді ремонту стали результати волевиявлення ковельчан. За підсумками виборів до Верховної Ради, за Степана Івахіва в Ковелі віддали свої голоси 9330 виборців, тоді як за його головного конкурента Ігоря Гузя — 13208. І хоча в цілому по Ковельському виборчому округу № 21 Степан Петрович здобув перемогу, гіркий присмак відчутної поразки в місті залізничників забути важко. Внесок бізнесмена-мультимільйонера в інфраструктуру Ковеля переоцінити важко. Завдяки благодійному фонду «Патріот Волині» тут відбулось відкриття трьох спортивних об’єктів — легкоатлетичного стадіону біля загальноосвітньої школи №1, залу силових єдиноборств для занять дзюдо і карате та реконструйованої комплексної ДЮСШ імені Євгена Кондратовича. За час реалізації благодійного проекту зі встановлення дитячих майданчиків у Ковелі розмістили 29 комплексів. Хто б там що не говорив, а благодійний фонд Степана Івахіва зробив для благоустрою Ковеля дуже багато. Звичайно, на це вплинули вибори до Верховної Ради і бюджет самого фонду. Тільки результат виборів вийшов не такий, на який сподівався Степан Петрович. Більшість ковельчан не купилася на «подачки», напевно, вважаючи, що краще бути босим і голим, але вільним і гоноровим. А паровоз та «Локомотив» (той, що був стадіоном), дочекаються нових виборів?
