Міський голова Володимира-Волинського відверто про друзів і недоброзичливців в ексклюзивному інтерв’ю «Волині»...
Міський голова Володимира-Волинського відверто про друзів і недоброзичливців в ексклюзивному інтерв’ю «Волині»
Олександр НАГОРНИЙ
«ТАКОЇ БРУДНОЇ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ Я ЩЕ НЕ БАЧИВ» — Петре Даниловичу, в пресі з’явилося повідомлення, що якась ініціативна група збирається вас «усунути від влади», автор статті Чех натякає на «окремі справи», які стануть відомі. Трохи дивно, що міського голову, якого громада славного Володимира обирала ще за радянської влади і чотири рази підряд в останні роки, таким чином намагаються залякати. Які є для цього підстави? — Це відгомін брудної виборчої кампанії, такої за своє життя я ще не бачив. Знаю, кого із кандидатів у народні депутати «жаба душить». Треба вміти програвати. На останніх місцевих виборах не «ініціативна група» мене обирала, а жителі Володимира-Волинського підтримали 60 відсотками голосів. Робота ця важка і невдячна, та й зарплата аж ніяк не народного депутата. Я нікому нічого не винен. Ви пам’ятаєте, що у 1998 році, коли люди не отримували зарплату, було масове безробіття, комунальне господарство занепадало, а стихійна торгівля велася чи не на кожній вулиці, до мене якраз звернулися з проханням — бери владу в свої руки. Я підібрав команду, яка в основному й досі поступово виконує стратегічний план розвитку міста. А щодо «справ», то рух бюджетних коштів за ці роки відкритий і я спокійний. На кожному засіданні виконкому, на сесії присутні прокурор, начальник райвідділу міліції… У такому невеликому місті про кожного керівника все відомо. — Вас не дивує, що під час виборчої кампанії відомі журналісти наче пішли у підпілля, натомість аноніми торгували різного виду компроматом і це й досі триває? — Я з великою повагою ставлюся до відповідальної праці журналістів. Але, вважаю, що це непорядно подавати в ЗМІ неперевірені факти під псевдонімом, ховаючись за спиною багатої людини чи партії. Журналіст може мати суб’єктивний погляд на мої справи, а я не застрахований від помилок, але не повинен поливати політичним брудом. Саганюк завжди відкритий до спілкування. Я — господарник і ця підкилимна політика мене вже дістала. Від цієї наклепницької передвиборної кампанії, де немає місця ідеології, люди ще більше зневірилися: мовляв, усі керівники такі непорядні. Ось приходить зима і я сплю, як заєць: раптом пролунає дзвінок про те, що десь люди залишилися через негоду, пориви комунікацій без води, світла? Оце моя політика. — У цій же статті висловлені компліменти (в народі це називають більш доступним словом) на адресу Бориса Клімчука, Катерини Ващук. Крім того, в автора є сподівання, що Євген Мельник як народний депутат «допоможе достроково Саганюку піти». Звучить, наче наказ виборців депутатові. Чи етично це по відношенню до міського голови, також обраного громадою, як і народний депутат? — Ми перед виборами зустрічалися з Євгеном Мельником. Я йому сказав кого підтримую. Чому повинен говорити неправду? Я — не хамелеон. У нас демократична держава і підстав для якогось з’ясування стосунків не бачу. Євген Мельник родом із Володимира, з багатодітної порядної родини. Його сестра — нині депутат міської ради, інша — входила раніше до складу депутатського корпусу. Я під час цієї кампанії випадково зустрів автомобіль із добре відомими номерами. Хлопці клеїли на деревах наклепницькі листівки щодо Мельника, Частякова, Ковальчука. Я жодного поганого слова не сказав проти Мельника. Хоча не приховував, що не хотів би бачити в парламенті Валерія Діброву, котрий, маючи в минулому мандат народного депутата, нічим не допомагав місту. А що мені б сказала громада, якби я ратував за Частякова зі Сходу, який з’явився у нас за три місяці до виборів? До речі, недавно з доброго дива він телефонував і грубо мені погрожував розправою, довелося звернутися в прокуратуру. Ті, що запускали «чорнуху» на Мельника, тепер намагаються потрапити до нього в коло «друзів», шукаючи ворогів.
«КОВАЛЬЧУК ВЧИНИВ ПОРЯДНО, БО ОДРАЗУ ВИЗНАВ ПОРАЗКУ» — Петре Даниловичу, поясніть нашим читачам, чому ви хотіли, щоб у Верховній Раді працював самовисуванець Сергій Ковальчук? — Не з якихось політичних міркувань. Я надивився на поведінку і непорядні дії деяких бютівців, перебуваючи в «Батьківщині», і таких «політиків», як Анатолій Грицюк, Євген Кирильчук не хотів би там бачити. По-перше, Сергій Ковальчук має потужне господарство, яке він, простий хлопець, започаткував з нуля. По-друге, він живе 16 років у Володимирі-Волинському, допомагає місту у вирішенні нагальних проблем. Адже Сергій Михайлович не лише торгує паливно-мастильними матеріалами. Він має в оренді на Львівщині, Хмельниччині, Волині 19 тисяч гектарів землі й дає їй лад. Вирощує 12 тисяч свиней, утримує дві тисячі ВРХ. Реконструював цукровий завод в Іваничах і ще є потужніший на Хмельниччині, там же працює фабрика по виробництву цукерок. Дає роботу більше 12 тисячам працівникам, сплачує податки. — Перед виборами всі кандидати в народні депутати сипали грішми і обіцянками, займалися благодійництвом. Чи не розізлиться той же підприємець Ковальчук на виборців і замість реальної допомоги посилатиме прохачів до Мельника, про що вже є його заяви в пресі? — Не думаю. Перш за все, він вчинив як порядна людина, бо відразу визнав свою поразку. Планує в місті збудувати завод біопалива. На прийом до нього приходять за допомогою десятки людей і ті, котрі їх конче потребують, отримують. На жаль, буває інакше й куди частіше з нардепом, який золоті гори обіцяє, а як потрапить у депутатське крісло — своїх зобов’язань перед людьми не виконує, згадує тільки перед виборами. — Петре Даниловичу, а якби ви стали народним депутатом, з чого б почали свою діяльність на виборчому окрузі? — Я зустрівся б із господарським активом Володимира, Нововолинська, інших міст чи селищ. Почув би і занотував їхні проблеми. Я розумію, що місія народного депутата насамперед — творити і ухвалювати потрібні людям закони, але й треба жити проблемами виборців, працювати для регіону, відстоювати його інтереси. Щоб там не говорили, а всі бачать, як старається для своєї Любешівщини Адам Мартинюк, і там понад 40 відсотків виборців проголосували за комуністів. — Що ви чекаєте від діяльності Євгена Мельника, представника партії «Свобода»? — Я пережив як міський голова не одного народного депутата, у мене, як я казав, були розчарування. Треба працювати на громаду міста, а якщо будуть продовжуватися політичні розборки, то ні до чого хорошого це не приведе. У нас є проблеми, які не під силу вирішити нашим депутатам, місцевій владі, адміністрації. Тому я сподіваюся, що Євген Мельник не буде осторонь.
«ЯК ПОЯСНИТИ ІНВЕСТОРУ З ПОЛЬЩІ, ЩО НЕ ПОВЕРНУЛИ 7 МІЛЬЙОНІВ?» — Ви вже не один раз різко говорили про занепад цукрового заводу і проблеми із селищем, що виникли. Яке становище там сьогодні? — Куди вже ми не зверталися… Мені навіть погрожували, що пишу в різні інстанції і називаю це бандитською схемою. Завод заборгував 10 мільйонів гривень до Пенсійного фонду, близько 5 мільйонів — у місцевий бюджет. Коли запрацює підприємство? Коли надійдуть кошти, потрібні для насущних потреб міста? Селище цукрового заводу каналізації не має. Стоки виведені в очисні споруди підприємства-банкрута. Рано чи пізно підуть у Лугу, а далі — в Західний Буг, що призведе до міжнародного скандалу. Ми за свої гроші розробили документацію, щоб під’єднати стоки до каналізаційних систем міста. Сподіваємося на допомогу коштами від голови облдержадміністрації Бориса Клімчука. — Як щодо використання майна, споруд військового містечка? — Мова йде про розформування військового з’єднання, яке дислокується в місті. Ця територія — 25 гектарів — залишиться напризволяще. Казарми розграбовані. Там, щоб вивезти сміття, треба не один рік. Якщо справді пройде ліквідація частини, то людей 800 з Володимирщини будуть позбавлені засобів до існування. — У місті є робота для бажаючих працювати? — 1100 робітників зайнято на підприємстві «Гербор-Холдинг». Там зарплата сягає 3 тисяч гривень. Меблів виготовляють щомісяця більш, як на 30 мільйонів гривень. Продукцію відправляють у 20 країн. Гендиректор Олег Борбелюк, депутат обласної ради, підтримує всі наші починання. Але ось 7 мільйонів гривень ПДВ не повернуто державою на рахунок підприємства. Як пояснити, наприклад, інвестору з Польщі, чому це відбувається? Мабуть, у таких випадках повинно бути сприяння народного депутата. Адже це виробництво дає валюту для держави. Підприємство розширяється. Завершується в цеху монтаж обладнання на 5 тисяч квадратних метрів. На жаль, у бізнесі продовжується приховування прибутків, зарплата в тіні… Найбільшу проблему я маю з працевлаштуванням випускників педагогічного коледжу, університетів — утворилися черги. Та що там говорити! Коли я в 70-ті роки вчився у Львівському лісотехнічному інституті, то в місті Лева було близько 30 тисяч студентів, а тепер два волинські університети мають майже стільки. Куди дівати педагогів? Кваліфіковані спеціалісти, наприклад програмісти, виїжджають на Захід, де мають добру зарплату.
«БЕРІТЬ ПРИКЛАД ІЗ БАРАКА ОБАМИ!» — Кордон і далі допомагає людям виживати? — В основному дрібний бізнес існує за рахунок торгових зв’язків. Люди переконалися, що їм набагато вигідніше обходяться комерційні поїздки в Польщу, ніж робота за мізерну зарплату на Волині. А ще вони бачать на власні очі, як буквально за 12 кілометрів від нашого краю зріс добробут жителів Польщі, яка в 90-ті роки мала порожні прилавки і розбиті дороги. Бюджет Володимира-Волинського — 115 мільйонів гривень, так само, як і Грубешова, де населення вдвічі менше. Наш Володимир перебуває в ролі пасинка. Коли планується соціально-економічний розвиток міста на рік, то на кожного жителя повинна закладатися певна кількість коштів, адже нині фінансуються лише «захищені» статті в бюджеті. — Які ще проблеми болять Петру Саганюку? — У нас, на жаль, інфекційна лікарня в центрі міста в пристосованому приміщенні. Де таке бачено? Вкрай як треба добудувати ще один корпус гімназії… Ми з Грубешовим виграли в Євросоюзі проект «Чиста вода». Він передбачає реконструкцію водопровідних і каналізаційних мереж, прокладання нових гілок водогону. Нам надали на проектно-кошторисну документацію мільйон 800 тисяч гривень, 200 тисяч — наші кошти. Наступного року отримаємо 16 мільйонів гривень. У 2013 році наше місто святкуватиме 1025-річчя. Хочу, щоб народні депутати від Волині посприяли, аби була прийнята постанова Верховної Ради про підготовку до свята з виділенням коштів. Адже таких міст, як Володимир-Волинський, небагато в Україні. Гроші потрібні для підтримання в належному стані історичних пам’яток, храмів, розбудови європейського центру. — То які ваші побажання новій Верховній Раді? — Не створювати конфліктних ситуацій — втрачається імідж нашої держави. А тоді хіба підуть до нас інвестиції? Хай беруть приклад із Барака Обами, який сказав, що тепер немає ні республіканської, ні демократичної партії, лише є Сполучені Штати Америки. Треба спокійно попрацювати на економіку хоча б два наступні роки.
На фото: Міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк.
