Позавчора, повертаючись із роботи близько 19 год., потрапила біля 5-ої школи у велетенський автозатор...
Позавчора, повертаючись із роботи близько 19 год., потрапила біля 5-ої школи у велетенський автозатор.
Пасажири у маршрутці, поспішаючи додому, нервували: чому зупинився транспорт? Просидівши хвилин десять, врешті вийшла і пішла пішки. Причина була банальна й трагічна: автомобіль на проїжджій частині («зебра» неподалік) збив пішохода. Тіло ще лежало на асфальті, прикрите целофаном. Це свідчило, що «швидка» тут уже не допоможе. На якусь мить міліціонер підняв покривало, і я побачила, що то була літня сивочола людина. Отже, хтось так і не дочекається її додому… Із соромом пригадала, що інформація про те, що працівники Волинської державтоінспекції у рамках тижня з безпеки дорожнього руху зустрілися з семінаристами Волинської духовної семінарії, видалася мені не надто важливою. І ось маєш, тиждень щойно скінчився, а пішоходи знову гинуть на дорогах. Та й сама грішна, каюсь, нещодавно, обтяжена важкою сумкою, вирішила перейти дорогу навпроти зупинки, метрів тридцять не дійшовши до переходу. Під пронизливий звук гальм зареклася: «Ніколи більше не буду цього робити!»
