Улюблене заняття для бага-тьох є розрадою і порятунком від сірих буднів. «Скільки себе пам’ятаю, стільки й вишиваю», — каже мешканка Діброви, що належить до Лищенської сільської ради Луцького району, Ірина Софронов (на фото)...
Улюблене заняття для бага-тьох є розрадою і порятунком від сірих буднів. «Скільки себе пам’ятаю, стільки й вишиваю», — каже мешканка Діброви, що належить до Лищенської сільської ради Луцького району, Ірина Софронов (на фото).
Вона вже й не береться підраховувати кількість вишитих нею робіт: рушників, серветок, скатертин, картин… Адже багато їх подарувала рідним і друзям, а дещо й вимережила на замовлення. І усе це вона зробила… лівою рукою. Найбільшою ж гордістю майстрині є «Таємна вечеря», увічнена геніальним Леонардо да Вінчі більш як п’ятсот літ тому в розписі трапезної монастиря в Мілані. Жінка цілу зиму мережила на полотні… 80 тисяч хрестиків. Так народився справжній вишитий шедевр, що є кращим у численій колекції творчих робіт майстрині. «Вишивка й в’язання рятують мене вечорами», — зізнається Ірина Демидівна і додає: «Про все забуваю, коли вишиваю». Вдень же вона порається по господарству або ж відвідує рідних у Луцьку, де у неї — дві доньки, двоє зятів, четверо внуків і один правнучок. Їм вона найчастіше дарує свої роботи на добру згадку, повідомила Світлана Зозуля.
