ВЛАДА ЗАЛИШИЛА СЕЛА БЕЗ ВІДРЕМОНТОВАНИХ ДОРІГ*

14 листопада відбулася чергова сесія Володимир-Волинської районної ради. Одним із ключових питань порядку денного стало бюджетне. Обранцям громади потрібно було перерозподілити кошти — державну субвенцію на капітальний ремонт доріг.


Павло КАРПЮК, голова фракції ВО «Свобода» у Володимир-Волинській районній раді


Ситуація склалася таким чином, що більшість сільських рад району так і не змогли використати виділені з бюджету фінанси на ремонт шляхів у межах свого населеного пункту. І тепер ці гроші наприкінці року мають повернутися назад у державну казну — як такі, що спрямовані неефективно.
На перший погляд, у тому, що дороги у Володимир-Волинському районі залишились у поганому стані, винні голови сільських рад. Однак, перекладаючи вину на них, влада просто хоче приховати власну управлінсько-господарську некомпетентність.
70% сільських рад району отримали на капітальний ремонт доріг від 4,5 до 8 тисяч гривень! І це при тому, що технічна документація та експертиза для початку робіт коштує близько 8 тисяч гривень! Постає логічне запитання: який сільський голова буде використовувати ці жалюгідні кошти на шляхи, якщо сама документація коштує дорожче?
Складається враження, що уряд Азарова спеціально розподілив субвенцію з держбюджету таким чином, щоб кошти були не використані і в кінці року повернулися назад у казну. Ось так нинішня влада дбає про добробут простих людей. Ми всі нині бачимо, що бюджет «тріщить по швах», соціальні зобов’язання не виконуються. Зате кишені олігархів переповнені грошима.
У зв’язку з цим я як депутат районної ради звернувся до голови Володимир-Волинської райдержадміністрації Валентина Скуби з пропозицією акумулювати виділені кошти на ремонт доріг у районі та використати їх хоча б для того, щоб привести до ладу дороги у найбільш проблемних місцях. Адже очевидно, що більша сільрада, яка отримала 50-100 тисяч гривень, має змогу освоїти кошти з бюджету, а мала сільрада — не освоїть, оскільки цих грошей не вистачить навіть на технічну документацію.
Але рік минав, а справи так і стояли на місці. І лише за півтора місяці до закінчення року використання субвенції для 14-и сільських рад було винесено на розгляд сесії Володимир-Волинської районної ради.
Можливо, відповідь на це питання варто шукати в робочих стосунках голови райдержадміністрації та сільських голів. Проте керівник виконавчої гілки влади в районі, проводячи щотижня наради та колегії, так і не може знайти спільної думки з сільськими головами. Напевно, відмовка буде на те, що сільради повинні провести свої сесії, щоб прийняти рішення про передачу коштів. Але мова йде про раціональне використання фінансових ресурсів, тому пану Скубі варто було б проявити організаторські здібності та прискорити цей процес. Проте маємо те, що маємо, тож за півтора місяці до Нового року питання виноситься на сесію райради.
Коли найкращий час для ремонту доріг уже минув, фінансовий відділ райдержадміністрації з ініціативи Валентина Скуби вносить пропозицію направити всі 164 тисячі гривень Оваднівській селищній раді. Навіть не порадившись з сільськими головами, які повернули невикористані кошти, не порадившись із головами депутатських фракцій районної ради. Напевно, таке рішення було прийняте одноосібно, зважаючи на сумнозвісний досвід Партії регіонів, членом якої є і сам Скуба.
Існує й інша сторона медалі. Ті 14 сільських рад, які повернули кошти районній раді, є зазвичай невеликими за чисельністю. І зробити капремонт вулиці в своїх селах за такі мізерні кошти, які їм виділив Кабмін, вони ніколи не зможуть. Було б логічно, згрупувавши їх із декількох сільрад, відремонтувати дороги спочатку хоча б в одній із них. А наступного року — в інших.
Проте така фінансова взаємодопомога не сподобалася голові райдержадміністрації. Він чомусь рекомендував направити кошти одній сільській раді — Оваднівській, яка більш чисельна і теж має субвенцію. Тільки в грошовому еквіваленті значно більшу. І свої кошти на ремонт доріг уже використала повністю, тому нічого до бюджету не повертала. Логічно припустити, що тепер владі настав час подбати і про інші села Володимир-Волинського району. Але думка голови райдержадміністрації була незмінна: кошти слід віддати Оваднівській сільраді. Напевно, тому, що, перефразувавши одну відому цитату, пан Скуба вирішив: бідні повинні допомагати багатим…
Зауважу, що жодних претензій до Оваднівської сільради я не маю. Це — дієздатний орган місцевого самоврядування, в якого — вмілий сільський голова. Сільрада справді працює на розвиток громади, розробляє проекти, бере участь у цільових програмах. Але голова райдержадміністрації мав би не забирати кошти в малих громад на користь великої, а розібратися, чому Оваднівській сільраді не надали більше 400 тисяч гривень на капітальний ремонт дороги з обласного бюджету? Адже пан Скуба, окрім посади голови райдержадміністрації, є ще й депутатом обласної ради, тож потрібно було на рівні області належним чином попрацювати над тим, аби ці гроші все-таки виділили.
На мій погляд, кошти з районного бюджету потрібно було надати тій сільській раді, яка входила до списку тих, що повернули їх в ра-йон. Це було б справедливо. Тому я й відстоював свою позицію. Такою сільською радою могла би бути, для прикладу, Зорянська, в якої вже готова вся необхідна документація. Аналогічне право отримати фінансування на ремонт доріг мають і села Білин, Бубнів, Красностав, Льотниче, Лудин, Микитичі, П’ятидні, Рогожани, Селець, Стенжаричі, Хмелівка, Хобултова, Хотячів. Однак усі вони втратили можливість покращити стан шляхів на території своїх сільрад. Чому таке рішуче «ні» їм виголосив голова районної адміністрації — відомо тільки йому.
Щоправда, можна припустити, що Валентину Скубі не сподобався прийом громадян у селі Зоря, бо вони висловили йому багато справедливого невдоволення станом справ у районі. Після      цьо­ го голову райдержадміністрації в Зорянській сільській раді більше ніхто не бачив. Але ж на колегії, що відбувалася перед сесією, з його вуст звучало: «Всі сільські ради для мене однакові…».
Попри це запевнення, після півторагодинної дискусії на сесії районної ради, не зважаючи на всі мої аргументи, що «бідні не повинні допомагати багатим», а скоріше, мало би бути навпаки, голові районної ради Степану Слащуку довелося провести поіменне голосування, щоб «нагнути» депутатів і прийняти потрібне для пана Скуби рішення. Бо у звичайний спосіб, голосуванням руками, для його прийняття не було б більшості. А після поіменного голосування необхідні 22 «за» таки набралося.
Так вчергове місцева влада, не зважаючи ні на що, приймає те рішення, яке треба їй, а не громаді району. А потім вішає ярлики, нібито хтось не йде з нею на компроміс. А хіба можна йти на компроміси тоді, коли приймаються рішення всупереч інтересам громади нашого району? Ось так, стараннями голови Володимир-Волинської райдержадміністрації та його соратників із Партії регіонів, села району знову залишилися без відремонтованих доріг. Виникає питання: на кого працює ця влада?