РЕФОРМИ ПОТРІБНІ В ОСВІТІ І МЕДИЦИНІ*

Про здобутки влади в гуманітарній сфері, якою опікується, та про те, що треба зробити для поліпшення життя волинян і розвитку регіону, наша розмова із заступником голови облдержадміністрації Олександром Курилюком (на фото), депутатом обласної ради, членом постійної комісії з питань духовності, релігії, освіти і науки, культури та засобів масової інформації.

Євгенія СОМОВА


– Олександре Івановичу, чи не найбільше сьогодні нарікають волиняни на медицину. Люди бояться, що внаслідок реформування галузі залишаться без медичного обслуговування. То що ж робиться для того, щоб поліпшити ситуацію в охороні здоров’я?
— Волинь не входить до пілотних областей, які напрацьовують модель розвитку медицини. Ми не чекаємо її, а намагаємося йти раціональним шляхом в організації охорони здоров’я. Суть змін: переорієнтувати бюджетні кошти з утримання закладів і ліжкомісця на фінансування безпосередньо медичної послуги. Тобто спершу — хворий, а вже потім — робоче місце для медика. Чим більша кількість лікарняних ліжок, тим менше лишається коштів власне на лікування. Тож зміни якраз і спрямовані на те, щоб підвищити якість медичних послуг для людей. Способи, якими ми це робимо: чіткий розподіл різних рівнів допомоги (від долікарської — до високоспеціалізованої), оптимізація мережі закладів охорони здоров’я і зміцнення їх лікувальної бази, насамперед — забезпечення сучасним обладнанням.
Наприклад, у минулому році для Луцької міської та обласної клінічних лікарень придбали два надсучасних діагностичних комплекси за 18 мільйонів гривень.   Цього року вже провели тендери по закупівлі для цих закладів ще одного магнітно–резонансного томографа й ангіографа, вартість яких 35 мільйонів гривень. Це — за окремим дорученням Президента. Окрім того, ще 15 мільйонів гривень уряд виділив для придбання медичного обладнання і автотранспорту. Частину апаратури область уже отримала, решта, з реанімобілями включно, надійде до кінця року. Також у співпраці з Фондом Рината Ахметова «Розвиток України» буде обладнано діагностичну лабораторію в тубдиспансері, вже добудовується приміщення для неї. Вартість обладнання — понад 25 мільйонів гривень. Роками ніхто не вкладав кошти в цей заклад, а технології пішли вперед, тепер будемо мати найсучаснішу в Східній Європі лабораторію. При допомозі фонду очікуємо і на нове обладнання для онкологічного диспансеру — лінійний прискорювач для проведення променевої терапії. Обладнання дороговартісне, коштує понад 35 мільйонів гривень.
Вдалося зрушити з місця і будівництво перинатального центру в Луцьку. Це фактично другий пологовий будинок із сучасними технологіями, обладнанням. У     цьому році виділено 5 мільйонів гривень, загальна вартість робіт сягатиме 90 мільйонів гривень. Будівництво йде в рамках президентського проекту «Нове життя». Плануємо реорганізувати роботу «швидкої допомоги» з єдиною обласною диспетчерською. Із сіл не треба буде телефонувати в районну лікарню, щоб приїхала «швидка». Буде безоплатна лінія зв’язку і централізована диспетчерська служба, яка «бачитиме» місцеперебування усіх карет «швидкої». Котра машина буде найближче до адреси виклику, та й поїде. Це дасть змогу значно скоротити час приїзду й ефективно використовувати санітарний транспорт.
Напрацьовуємо модель госпітального округу в Ковелі. Уже вдалося досягти раціонального використання коштів і якісного забезпечення всіх видів допомоги. Запроваджуємо модель, коли гроші йдуть за хворим, а не за ліжкомісцем. Такі зміни давно треба було впроваджувати, тоді б і нарікань на охорону здоров’я було менше.
— Говорячи про зроблене в галузі медицини, не можна не згадати програму «Волинькард», яку затвердила облрада. Чи буде збільшено фінансування на неї?
— Волинь — єдина з областей України, де діє така програма. Її будемо реалізовувати у трьох напрямках: діагностика, оперативне втручання, реабілітація. Якщо торік виділяли 800 тисяч гривень, то нині — 1,5 мільйона. На 2013 рік плануємо 3 мільйони гривень. Завдяки програмі близько тисячі волинян отримали допомогу (коштом бюджету оплачувалися дороговартісні обстеження і протезувальні матеріали для оперативних втручань на серці), а це — врятовані життя.
— Не менш болюча тема — освіта. Зокрема, закриття малокомплектних шкіл у ході оптимізації, яке викликає багато нарікань.
— Болюча тема — це якість освіти в таких школах, де навчається 3-5 учнів. З таким рівнем підготовки дітям потім важко конкурувати як у здобутті вищої освіти, так і професії. Але рішення щодо закриття малокомплектних шкіл приймається винятково за згоди громади. Натомість введено 6 нових шкіл і ще більше десяти — у стадії будівництва.
Головне наше завдання — забезпечити рівний доступ до освітніх послуг. Умови навчання та якість освіти не повинні відрізнятися в сільських і міських школах. Має бути тепло, чисто, світло, харчування, шкільний автобус, комп’ютерні класи, добре організований навчальний і виховний процес. Цим шляхом і йдемо. Наприклад, за два з половиною роки зробили у 257 сільських школах внутрішні санітарні кімнати, душові, те, до чого не доходили руки попередньої влади. Не кажу за капітальні ремонти, енергоощадну модернізацію шкіл, добудовані їдальні, спортивні й актові зали. Тільки цього року придбали майже 30 новеньких шкільних автобусів. Звичайно, хотілося б більше, але те, що зроблено, вважаю досягненням у нинішніх економічних умовах.
— Є проблеми і в дошкільній освіті, зокрема, влаштуванні малюків у дитсадки. Багато їх у 90-ті роки закрили, тепер з’явилися черги, щоб записати дітей у садочок. Що зробила влада і ви особисто як член постійної комісії для відновлення дошкільної освіти?
— Закриття дитсадків було великою помилкою. Треба притягати до відповідальності тих, хто це робив, розбазарював майно. Є райони, де половину таких закладів закрили чи продали. Сьогодні більшість із них повернути неможливо. Тож будуємо нові садки, відновлюємо ті, що колись закрилися, переобладнуємо інші приміщення. Наприклад, у Маневицькому районі в селі Костюхнівка свого часу викупили колгоспну контору, зробили ремонт, відкрили дитсадок на 25 дітей. Загалом за два з половиною роки здали в експлуатацію 40 дитсадків. І лише цього року кількість місць у дошкільних закладах збільшили майже на 1,5 тисячі. Є багато закладених новобудов дошкілля — скажімо, у Луцькому і Маневицькому районах. Будемо будувати. Якщо здавати в експлуатацію по 10 — 15 садочків щороку, проблема невдовзі вирішиться. Трохи складніше із цим у містах — майже не лишилося вільних територій для нового будівництва. Але й тут можливий вихід — створення навчально–виховних комплексів (школа/садок) на існуючій базі.
— Ваша мала батьківщина — село Глухи Старовижівського району. Як допомагаєте землякам вирішувати їхні проблеми?
— Я вдячний їм за підтримку і на виборах до обласної ради, і на нинішніх — до Верховної Ради. Якщо подивитися на результати голосування у моєму селі, то видно, що більше людей підтримали нині кандидатів від партії влади. А це означає, що оцінили нашу роботу. Ми взялися впорядковувати дороги, освітлювати села. У планах — реконструкція центральної вулиці мого рідного села Глухи, будівництво шкільного спортзалу. Більше голосів віддали виборці за кандидатів від Партії регіонів і в сусідніх Любохинах. Там будуємо школу, хочемо запланувати дитячий садочок. Ще кілька масштабних соціально–культурних об’єктів, до яких причетний і я, споруджуються в районі. Словом, мої стосунки із земляками охарактеризував би так: свій — до свого по своє.