А ХТО НЕ ХОЧЕ МАТИ ЛІКАРЯ «ПІД БОКОМ»?

Минулого тижня під час сесії Луцької міської ради, після дискусій і вагань, депутати таки проголосували за створення центру первинної медико–санітарної допомоги № 1. Це — свого роду «пілотний» проект у реформуванні медицини Луцька. Яких новацій у зв’язку з реорганізацією чекати 65 тисячам жителів обласного центру? За роз’ясненням ми звернулися до начальника управління охорони здоров’я Луцької міської ради Федора КОШЕЛЯ (на фото)


Галина СВІТЛІКОВСЬКА


-Федоре Гнатовичу, рішення про реорганізацію — непопулярне, лучани, які обслуговувались у поліклініці № 3, зверталися з листами до міського голови, щоб не поспішали з реформами.
— Думаю, тривоги людей безпідставні. Жодних «революцій» в галузі охорони здоров’я міста не передбачається, адже реформа у нас стартувала задовго до її оголошення, проводиться поступово. Так, у Луцьку, на відміну від інших обласних центрів, уже два десятиліття поліклінічна служба є самостійною ланкою з окремим фінансуванням. Ми давно почали створювати амбулаторії. Ставимо перед собою завдання, щоб кожен лучанин, незалежно від того, де він проживає, міг пішки прийти на прийом до свого сімейного лікаря, не марнував часу в чергах. А хто може бути проти того, щоб мати лікаря «під боком»?
— Отже, з 1 січня просто зміниться вивіска: поліклініка № 3 буде називатися Центром первинної медико–санітарної допомоги № 1?
— З 1 січня нова вивіска навряд чи з’явиться, бо ми не підходимо до справи формально. Реорганізацію маємо провести до квітня. За цей час треба вирішити чимало організаційних питань, довести до відома і медпрацівників, і жителів, яких вони обслуговують, суть нововведень. Адже часто нарікання виникають через необізнаність.
— А чому саме з третьої поліклініки розпочали?
— Йдеться про злиття комунальних закладів — поліклініки № 3 та амбулаторій загальної практики — сімейної медицини. У Вересневому та в районі підшипникового заводу маємо нові сучасні амбулаторії, на вулиці Львівській такий заклад діє на базі колишнього філіалу дитячої поліклініки, на Вишкові й на вулиці Стрілецькій також є амбулаторії, будемо їх розширювати. Райони розрізнені, віддалені, отже, людям вкрай важливо, щоб ближче дому була змога проконсультуватись із лікарем, оформити лікарняний, зробити щеплення дитині тощо. До речі, ми запропонували на сесію план дій на 2012—2015 роки, схему розвитку мережі закладів первинної медико–санітарної допомоги на перспективу.
— Найбільше непокояться лікарі «вузьких» спеціальностей, адже у центрі первинної медико–санітарної допомоги не для всіх знайдеться місце. Та й пацієнти хвилюються. Ось і до редакції зателефонувала лучанка Лариса Франчко: «Кардіолога у нас тепер не буде, хворим із серцево–судинними недугами доведеться їхати у другу поліклініку. Хіба це нормально?».
— Нормально, бо на базі поліклініки № 2 маємо серйозний консультативно–діагностичний центр із сучасним обладнанням, із висококваліфікованими спеціалістами. Поруч — лікарня з Центром кардіоваскулярної терапії та тромболізису. Це вже вищий рівень медицини. І якщо в людини проблеми із серцем, то їй треба викликати «швидку» чи невідкладну допомогу, щоб пройти повноцінне обстеження. А на етапі первинної медико–санітарної допомоги вестимуть прийом хірург, лор, окуліст, гінеколог, невропатолог. У визначені дні ці спеціалісти виїжджатимуть і в амбулаторії. Частина «вузьких» спеціалістів, очевидно, перекваліфікується у сімейних лікарів.
— І це ще одна болюча тема — рівень кваліфікації сімейних лікарів, які мають бути «універсалами». Де взяти потрібну кількість таких спеціалістів «широкого профілю»?
— Над цим питанням ми теж почали думати завчасу. Дільничні терапевти, інші лікарі пройшли відповідну підготовку, хтось ще продовжує вчитися. Медики повинні бути готовими постійно вдосконалювати свої знання і вміння, опановувати щось нове. І стимул для цього є. У сімейних лікарів буде обслуговуватись по 1,5 тисячі осіб, з кожним працюватиме по дві медсестри, і зарплати в них будуть вищими.
— А ви особисто маєте сімейного лікаря, задоволені його роботою?
— За 30 років, відколи я на посаді начальника управління, жодного разу не був на лікарняному, не було потреби звертатися.
— На жаль, життя наше не завжди лише позитивні емоції підносить. І у вашій роботі теж. Останній приклад — претензії прокуратури з приводу так званих благодійних внесків у закладах охорони здоров’я. Та й від пацієнтів скарг з приводу «поборів» надходить чимало.
— Захищена стаття витрат на медикаменти (лікарські засоби, стоматологічні матеріали, дезінфікуючі засоби, лабораторні реактиви) фінансується лише на 9 відсотків від потреби. Наприклад, із бюджетних коштів на один амбулаторний прийом у поліклініці виділяється 38 копійок, а для надання допомоги згідно із стандартами необхідно 5 гривень. На прийом стоматолога дають 20 копійок, а потрібно 7 гривень. На один день хворого в стаціонарі виділяють 8 гривень 22 копійки, а необхідно 72,7 гривні. Тому лікувально–профілактичні заклади в межах нинішніх асигнувань не можуть дотримуватися обов’язкових стандартів і протоколів обстеження та лікування, не вдаючись до співоплати пацієнтами вартості витратних матеріалів, медикаментів.
— З нового року, як відомо, міську службу «швидкої допомоги» бере під своє крило обласний бюджет. Лучанам із цього приводу радіти чи журитися?
— Луцьк днями одержить два нових сучасних автомобілі «швидкої допомоги». З нового року на Волині запрацює єдина диспетчерська служба «швидкої допомоги», машини обіцяють обладнати GPS–навігаторами. Щоб вкладатися у норматив — 10 хвилин — на доїзд у місті, буде обладнано додаткові пункти «швидкої допомоги» в різних районах Луцька. Думаю, хвилюватися з приводу реорганізації в галузі охорони здоров’я міста лучанам не варто.