Навіть для історії. Саме стільки літ Луцькому Хрестовоздвиженському братству...
Навіть для історії. Саме стільки літ Луцькому Хрестовоздвиженському братству. Воно виникло в далекому 1617 році як рішучий спротив релігійному, національному і соціальному гніту українства з боку Речі Посполитої і її церкви… Дуже промовиста деталь: членами Братства стали люди різних статків, звань і посад — шляхтичі й міщани, простолюдини і князі, священнослужителі й віряни. Усіх об’єднала небезпека втрати своєї віри, мови, ідентичності. (Чим не приклад для нашого розшматованого суспільства?). У цій боротьбі проливалася й кров, а шляхтич, поет Данило Братковський, заплатив за це найвищою ціною — власним життям
Андрій БОНДАРЧУК, голова Братства Андрія Первозваного
Братство стало потужним духовним, культурним центром окупованої Волині. За його кошти були збудовані та діяли найбільша на той час братська Хрестовоздвиженська церква, монастир, шпиталь, притулок для бідних, друкарня, де вийшов луцький першодрук «Лямент», готувала освітні кадри Братська школа. І коли архітектурним брендом Луцька по праву вважається Луцький замок, то духовним є саме Братство. На жаль, у його діяльності були й періоди занепаду, а в часи більшовизму воно було заборонене, його церкву перетворили в атеїстичний планетарій. У 1990 році Братство відродилося в новій назві: Волинське крайове братство святого апостола Андрія Первозваного (Луцьке Хрестовоздвиженське). Як правонаступник свого далекого попередника, воно продовжує його добрі справи. Їх особливо побільшало в останні роки. Суттєвий внесок зроблено в дослідницько-краєзнавчу тематику, у вивчення минувшини Братства. Це, наприклад, перевидання «Пом’яника» Братства (1618 р.), який довгий час вважався втраченим. Книги Данила Братковського «Світ по частинах розглянутий» (Краків, 1697 р.) із паралельним перекладом зі старопольської на українську (вперше), луцького першодруку «Лямент» (1628 р.), «Нищення церков на Холмщині у 1938 р.», інших книг, проведення разом із Волинським краєзнавчим музеєм наукових конференцій тощо. Значною подією у краєзнавчому житті Волині й України стало відкриття музею Луцького братства ХVII — ХХІ ст., Братського некрополю, які є єдиними такого типу музейними об’єктами в Україні і постали з руйновищ без допомоги держави. Це — окрім благодійно-просвітницької роботи Братства. Про ці та інші добрі справи згадували під час виступів на ювілейному вечорі, що відбувся в день небесного покровителя Братства у міському Палаці культури. Про це ширше розповідала виставка у фойє. Значна кількість присутніх, щирість і піднесеність концертних номерів, дружні оплески зали, багаторазові «Многії літа» свідчили про високу оцінку Братства, його місце у громадському житті Луцька і Волині. Родзинка концерту: його учасники — братчики, їхні родичі, симпатики Братства. З Вірою Рябко, секретарем Братства, наприклад, виступали її дочка Ярослава, внук Ігор. Щирими оплесками зала нагородила народного артиста України Василя Чепелюка, сімейні дуети Добрянських, Душуків, хори «Посвіт», семінарський, тріо ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою та інших виконавців. Благословенними грамотами владики Михаїла, які вручив о. Олександр, віце-канцлер єпархії, відзначені братчики Євген Симонович, Леся Шумилко, Михайло Герець (США). А Почесну грамоту і Подяку обласної ради Олені Бірюліній та Вірі Рябко вручив заступник голови обласної ради Валентин Вітер. Подяки і ювілейної медалі «70 років УПА» від Всеукраїнського братства воїнів УПА ім. генерала Романа Шухевича удостоївся автор цих рядків. Її вручив Василь Кушнір, голова Волинського братства воїнів УПА.
На фото: У цих стінах — історія Луцького Хрестовоздвиженського братства.
