На Олімпіаді у Лондоні уродженка Ковеля Анастасія Коженкова у парній четвірці з академічної греблі здобула «золото»...
(ЩАСЛИВІ ІСТОРІЇ 2012 РОКУ)
На Олімпіаді у Лондоні уродженка Ковеля Анастасія Коженкова у парній четвірці з академічної греблі здобула «золото». І це була одна з найбільш упевнених перемог на цьогорічних Іграх — задавши темп із перших метрів дистанції, українки на фініші двокілометрової дистанції обігнали срібних призерок — німкень — більш ніж на корпус човна і понад 2 секунди! Так наші дівчата принесли Україні першу золоту медаль в академічній греблі за всі Олімпіади.
Ярослав ГАВРИЛЮК
Коли Анастасія виборювала перше місце, її мама Олена Володимирівна була… на прогулянці, бо змагання ніколи не дивиться наживу після того, як на першості України у Києві раптом перевернувся човен із донькою, яка вже входила до складу юнацької збірної. Вона була тоді на катері разом із тренером і думала, що сама піде за нею у воду. Так злякалася за доньку! Олена Володимирівна знала, о котрій годині Настя виходить на старт у Лондоні, дуже переживала, приймала заспокійливі, але ліки якось і не «брали». Коли донька стартувала, то вона це відразу душею та серцем відчула. Потім зателефонував хлопець Насті й привітав з її перемогою. Як бігла додому, вже й не пам’ятала. Олена Коженкова увімкнула телевізор, якраз встигла побачити нагородження. Лунали один за другим дзвінки на мобільний телефон із привітаннями, а десь через півтори години по скайпу подзвонила Настя. Двоє найрідніших людей вітали одна одну, плакали від радості. У розмові з мамою олімпійської чемпіонки я дізнався, що крім Насті, у неї ще є старший син Віталій, якому 32 роки. Він працює у передмісті Києва. Олена Володимирівна народилася у Ковелі, а коли закінчувала школу № 7, то до них класним керівником прийшов після інституту молодий вчитель географії Борис Клімчук — нинішній голова облдержадміністрації. Анастасія навчалася у школі № 11. Серед її улюблених предметів була біологія та іноземна мова, займалася баскетболом. У спорт потрапила випадково. Влітку 2000 року до міста залізничників приїхав тренер юнацької збірної команди України з академічного веслування Олександр Горовий, шукаючи по всій країні обдарованих дітей. На автозаправці поцікавився у хлопців, чи не знають вони на «Сільмаші» високої дівчинки. Так хлопчаки привели його до Насті. І почалося в юної ковельчанки нове життя, а Олександр Іванович став для неї як хресний батько. Адже рідний тато трагічно загинув, не знаючи, яка важка, але щаслива спортивна доля чекає на його доньку. — Анастасія дуже захоплюється дизайном квартир, їхнім ремонтом, — розповідає Олена Коженкова про свою доньку. — Гарно малює. Закінчила у Києві Національний університет фізичного виховання і спорту України, а тепер хоче здобути ще й професію дизайнера. Я запитувала щодо тренерської роботи. «Ні, мамо», — каже вона. Але бачу, що спорт, мабуть, для неї на все життя. Її мрія була — потрапити на Олімпіаду в Лондон і там завоювати золоту медаль. У травні мені виповнилося п’ятдесят років. Я тоді сказала, що найбільшим для мене подарунком буде її золота медаль. Ну хоч і не золота, але будь–яка медаль влаштувала б (сміється). Ось такий подарунок вийшов! n
На фото: У руках Анастасії Коженкової — 400-грамова золота медаль!
