«Паніки не було. І не покидала віра, що нас визволять», — говорили гірники нововолинської шахти №9 державного підприємства «Волиньвугілля», які 23 липня потрапили в підземну пастку...
(ЩАСЛИВІ ІСТОРІЇ 2012 РОКУ)
«Паніки не було. І не покидала віра, що нас визволять», — говорили гірники нововолинської шахти №9 державного підприємства «Волиньвугілля», які 23 липня потрапили в підземну пастку
Алла ЛІСОВА
Нагадаємо, що на глибині 410 метрів стався раптовий обвал породи, внаслідок чого був відрізаний шлях на–гора трьом гірникам. Шість з половиною годин кріпильники Павло Пущало, Андрій Сітарчук та гірничий робітник Олександр Береза були ізо-льовані, поки з допомогою своїх колег і рятувальників не вибралися із завалу. Непрості моменти довелося пережити цим представникам воістину мужньої професії. Найголовніше те, що вони не розгубилися, зібралися з фізичними та моральними силами. Згадали, як теорія вчить діяти в подібних випадках. Найперше, стукаючи обушками по рейках, намагалися встановити зв’язок із тими, хто міг бути в шахті. Хоча протягом двох годин на тій стороні не почули жодних звуків, гірники вірили, що про них не забули й зроблять все, щоб визволити. І справді, через деякий час, розгрібаючи завали, рятувальники йшли їм назустріч… Ці години шахтарі пам’ятатимуть, напевно, все життя. По хвилинах пригадує їх і начальник дільниці монтажу й демонтажу гірничого обладнання Вадим Васильчук, який брав безпосередню участь у рятуванні гірників. Про це ще раз сказав під час недавньої телефонної розмови. Він повідомив, що всі троє гірників, про яких можна сказати — народилися в сорочці, успішно трудяться далі, а цей надзвичайний випадок згадують, як недобрий сон із… щасливим закінченням. Вадим Васильчук із вболіванням говорив про подальшу долю волинських шахт у зв’язку з їх ймовірною приватизацією. Якби підприємство потрапило до тих, хто турбуватиметься не лише про свою кишеню, а й про колектив і місто, то шахтарі готові сумлінно трудитися. Бо копальня, на його думку, може ще давати вугілля років десять. Директор відокремленого підрозділу «Шахта №9» ДП «Волиньвугілля» Богдан Лопушанський занепокоєний, що зараз немає реалізації волинського вугілля. Адже шахтарям, справді, доводиться працювати в нелегких, а інколи — навіть екстремальних умовах. Що стосується згаданого вище епізоду із обвалом породи, то він мовив: — Цей факт розслідувала спеціально створена комісія. Основна причина обвалу — це відпрацьовані за тридцять років виробки, внаслідок чого зверху утворилися пустоти. Пробило затяжку і — посипалася порода… … Бог милував від нових авральних ситуацій. Бо на гірничому підприємстві, яке завжди було в передовиках, дбають не лише про видобуток вугілля, а й про безпечні умови праці. З цією метою відпрацьовують тренувальні моменти на випадок надзвичайних подій, беручи до уваги рекомендації, які надходять від фахівців гірничо–технічної інспекції після планових перевірок. Напевно, це посприяло тому, що у нинішньому році там зафіксоване зменшення кількості травм: 16 проти 28 у 2011–му. Богдан Васильович Лопушанський, називаючи цифри, відразу застеріг: «Давайте постукаємо по дереву. Адже кожен день наполегливої праці гірників — це, без перебільшення, — нелегка боротьба за «чорне золото».
