Позавчора мимоволі стала свідком розмови двох літніх людей:
— Глянь, Олексо, як файно сусід прикрасив свою хату до Різдва. І у вікнах світяться гірлянди, і над ганком, і ялиночка у дворі наряджена. Давай на той рік і собі так зробимо!..
Позавчора мимоволі стала свідком розмови двох літніх людей: — Глянь, Олексо, як файно сусід прикрасив свою хату до Різдва. І у вікнах світяться гірлянди, і над ганком, і ялиночка у дворі наряджена. Давай на той рік і собі так зробимо! — Ото вигадала! У сусіда діти ще малі, то їм інтересно. А у нас що? Навіть онуки за тисячу кілометрів. — Та воно то так… Але ж і собі, й людям гарно подивитися. Та я, Олексо, і сама в душі ще дитина… Ледве стрималася, аби не втрутитися, щоб підтримати жінку. Це і справді гарно, коли бачиш у вікнах святкові вогні. Із задоволенням спостерігала їх цьогоріч особливо багато у селі Війниця Локачинського району, та й у самих Локачах. У часи мого дитинства такої традиції не було, але це тільки тому, що не було ні технічних, ні матеріальних можливостей. Навіть на ялинку чіпляли спеціальні підсвічники, у які вставляли, на острах пожежникам, різнобарвні стеаринові свічки. Запалювати їх можна було тільки під наглядом дорослих. Моя дитяча спроба зробити це самостійно ледве не закінчилася бідою: спалахнула гірлянда, зроблена власноруч із житньої соломи, вати й кольорового паперу… Тож нині, коли є можливість додати ще й такий барвистий штрих до свята прикрасити свій дім ілюмінацією, чому б цього не зробити? Адже в душі усі ми — діти…
