Записавшись на прийом до лікаря, я пішла в аптеку, щоб купити знеболювальне. Цей злощасний набір, хоча і недорого коштував (всього 2,20 гривні), але міг, як з’ясувалося, обірвати життя людини...
Багато років читаю вашу газету, але пишу вперше. Хочу вилити свій біль, а разом з тим, можливо, когось застерегти від біди. Поїхала якось я в районну стоматологічну поліклініку, щоб видалити зуба, який мені давно дошкуляв. Як всім нам відомо, дорога до лікаря-стоматолога лежить через аптеку. Записавшись на прийом до лікаря, я пішла в центральну районну аптеку, щоб купити знеболювальне. Цей злощасний набір, хоча і недорого коштував (всього 2,20 гривні), але міг, як з’ясувалося, обірвати життя людини. Неуважність, безвідповідальність фармацевта призвела до того, що замість 2-процентного розчину лідокаїну мені видали 10-процентний. Чекаючи своєї черги в поліклініці до хірурга, я і не підозрювала, що тримала в руці (серце і так з ляку калатало в грудях). Як потім виявилося, ще кілька чоловік теж отримали в аптеці такі ж набори. Але воля Божа була на те, щоб медсестра, хоча і в останню мить, але додивилася, який процент вказано на ампулі. Вона аж забідкалася: “А що ж вони вам дали?”. Відразу ж і лікар, і медсестра заметушилися, вибігли у коридор, почали передивлятися всі набори у пацієнтів. Забрали ампули 10-процентного лідокаїну і понесли в аптеку обмінювати. Цей випадок не давав мені спокою. А наступного дня я зустріла знайомого лікаря і запитала в нього, що могло б трапитись, якби помилка не з’ясувалась. Він мені пояснив, що я була за півкроку до смерті. Але чому в роботі з ліками люди проявляють неуважність, це ж не цукерки “Ромашка” чи “Барбарис”! Тому й хочу застерегти інших, щоб не втрачали пильності. Від редакції. На жаль, наша читачка не вказала свого прізвища, хоча й зауважила, що достовірність фактів можуть підтвердити свідки. Прикро, що “воювати” з безладом, безвідповідальністю у такій важливій сфері, від якої залежить їхнє здоров’я, люди воліють анонімно, чужими руками.
