19 січня в Японії на 73-му році життя помер легендарний борець сумо Тайхо Кокі (на фото). Син українця і японки, репресованих в СРСР та Японії, відомий світу ще й під іменами Кокі Ная, Іван Боришко...
19 січня в Японії на 73-му році життя помер легендарний борець сумо Тайхо Кокі (на фото). Син українця і японки, репресованих в СРСР та Японії, відомий світу ще й під іменами Кокі Ная, Іван Боришко
Тайхо Кокі належав до вищого рангу майстрів (йокодзуна) в цьому виді єдиноборств. За свою кар’єру спортсмен здобув перемогу у 32 турнірах за Імператорський кубок — цей результат досі не перевершено жодним сумоїстом. «Офіційне» японське ім’я чемпіона — Кокі Ная. Він з’явився на світ на півдні Сахаліну в місті Сікука (сьогодні Поронайськ Сахалінської області Російської Федерації). Його батько — уродженець Харківської області Маркіян Боришко — завжди називав сина Іваном. Мати хлопця, Кійо Ная, походила з префектури Хоккайдо. Через сварку із батьками виїхала на Сахалін, де працювала у ткацькій крамниці. Там Кійо і познайомилась із Маркіяном Боришком. Батьківщина Маркіяна Боришка — село Рунівщина Полтавської губернії (тепер Зачепилівського району Харківської області, в якому майже половина жителів досі мають прізвище Боришко). Юний українець потрапив на південь Сахаліну 1900 року в складі групи українських переселенців. 1905 року, після російсько–японської війни, Південний Сахалін перейшов під владу Японії. 1925 року Маркіян Боришко опинився у південносахалінському містечку Одомарі (тепер м. Корсаков Сахалінської області). 1928 року Маркіян і Кійо одружилися, а наступного — заснували власну молочну ферму. Від їхнього шлюбу народилося троє синів і донька. Тайхо Кокі був другим сином. Під час Другої світової війни японський уряд став проводити жорстку політику щодо іноземців, тому 1943 року за підозрою в шпигунській діяльності поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім’єю і помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували осіб слов’янського походження. Остаточно зв’язок із родиною було втрачено 1945 року у зв’язку з окупацією Сахаліну військами СРСР. Як і більшість японців, дружина Маркіяна з дітьми мусила рятуватися втечею на батьківщину, а Маркіяна нова влада туди не відпустила. Проте коли Кійо 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, яка була заміжня за «шпигуном і росіянином». Тому Кійо з дітьми змушена була покинути оселю батьків і постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку. Тим часом Маркіян три роки працював перекладачем із японської в органах радянської контррозвідки «СМЕРШ», поки 1949 року за сфабрикованою справою про «антирадянську діяльність» його знову не позбавили волі на 10 років. 1954 року був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею і помер 15 листопада 1960 року від запалення легень у Южносахалінську, нічого не знаючи про долю родини й успіхи сина. У рік смерті батька Ная Кокі, який став сумоїстом у 1956 році, перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо (макіноуті), і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Став йокодзуною 1961 року. Тайхо Кокі досі ставлять у приклад молодим спортсменам як еталон працьовитості, старанності і цілеспрямованості. Для світу японського сумо його кончина є великою втратою. У зв’язку зі смертю борця по центральному японському телеканалу HK була перервана трансляція першого в цьому році турніру з сумо в Токіо, щоб показати глядачам записи найпам’ятніших і найяскравіших моментів у спортивному житті Тайхо Кокі. А пам’ятники по всій Японії йому ставили ще за життя... До речі, як повідомляє «Історична правда», Тайхо Кокі — кавалер державного ордена України «За заслуги» ІІІ ступеня.
