У родині Григорія і Надії Подзізеїв, які живуть на вулиці Зимнівській у Володимирі-Волинському, засяяли, як нові, образи Ісуса Христа та Богородиці (на фото)...
У родині Григорія і Надії Подзізеїв, які живуть на вулиці Зимнівській у Володимирі-Волинському, засяяли, як нові, образи Ісуса Христа та Богородиці (на фото)
Тетяна АДАМОВИЧ
— Як повмирали Надині батьки — Олександр і Наталія Касюки із Зимного, — ці образи ми забрали з їхньої хати, — згадує Григорій Олександрович. — Іконам, мабуть, років з сімдесят або й більше. З ними батьки вінчалися на початку 40-х років у Свято-Троїцькій церкві, що на території монастиря. Через два десятки років, у листопаді 1961-го, у цьому храмі і я з дружиною отримав Боже благословення від священика із Сельця. Мої тесть із тещею завжди були богомільні, людяні, старалися нікому зла не робити. Християнським чеснотам вчили і свою єдину доньку. Не раз казали: «Нічого ні в кого не беріть, бо на тому світі доведеться віддавати». — Батьки мали добрий характер, ні з ким не сварилися, довгий час жили поряд із монастирем, завше ходили на службу Божу, ще молилися біля оцих вінчальних ікон, які у них висіли біля ліжка, — каже Надія Подзізей, і її обличчя світиться добротою. — Потім образи ми поставили над кухонною поличкою, там вони знаходяться і досі. Останнім часом через погане здоров’я не можу ходити до церкви, то Господь так дав, щоб я тут молилася. Нещодавно жінка вирішила побілити кухню, коли ж протерла закіптюжене скло на образах, здивувалася: фольга, що обрамляє літографію, повністю очистилася від темного нальоту і сяє, мов сонце. Про диво дружина розповіла чоловікові. Григорій Олександрович, щоб краще роздивитися, зняв ікони і підніс до вікна. Ще побачив, що літографія стала виразніша, а кольори яскравіші. Зараз ікони не впізнати, лишень про їхній вік свідчать старі рамки та шар пилу в кутиках скла із внутрішнього боку. Про оновлення ікон Григорій Подзізей сповістив у собор Різдва Христового, каже, що священики бачать у цьому Боже знамення і добру новину. Отці порадили не чіпати образи, і поставити їх на попереднє місце. Те, що ікони обновилися саме у Подзізеїв, мабуть, теж не випадково. Познайомившись з господарями, багато почула, як доля випробовує їх на міцність: свого часу вони втратили сина, ще один хворіє після аварії, чоловік переніс операцію, а дружина довго не вставала з ліжка, погано чує. Та попри усілякі біди, які підкосили їхнє здоров’я, вони не втратили віри у Всевишнього, і надіються на Його милість.
