ПІДСЛУХАНА РОЗМОВА: «У білому хіба що по лімузинах їздити»

— Слухай, Катю, бери що є і не нервуй, — голосно і сердито говорить огрядна жіночка на Варшавському ринку. — Ти мене в могилу заженеш. У всіх діти як діти, а з тобою голова облазить.
— Мамо, ну не кричи, я хочу світленьке, — просить білява дівчинка-підліток.
— Світле пальто не доперешся потім. Бери чорне, то не буде у маршрутках вимазуватися. А в білому хіба що по лімузинах їздити. От шукай собі багатого чоловіка, то буде тобі і світленьке, і шуба, і що хоч. А зараз ходи, як всі нормальні діти, — не здається мама.
Купують чорну дуту куртку. Катя йде насуплена, шморгає почервонілим від плачу і холоду носом.