Близько четвертої ранку під нічний клуб приходить бабця. Вона вбрана у старий пошарпаний одяг, при ходьбі спирається об костур. Вмощується під стіною, простягає перед собою пластикову коробку з–під масла...
Близько четвертої ранку під нічний клуб приходить бабця. Вона вбрана у старий пошарпаний одяг, при ходьбі спирається об костур. Вмощується під стіною, простягає перед собою пластикову коробку з–під масла.
Поруч бігають її «конкуренти»: двоє рудих, великих, схожих один на одного собаки. Дискотечна публіка тим часом потрохи розходиться. Дівчата, зауваживши псів, всіляко демонструють свою любов до них: округлюють напомаджені ротики в здивуванні, гладять тварин за вухами, вдавано писклявим голосом роблять їм компліменти. Кавалери, раді нагоді бодай трохи закосити під джентльменів, поспішають до цілодобової продуктової крамниці. Купують сардельки та ковбасу і годують бродячих псів. Дівчата, вражені цією ідилічною картиною, сяють, як сто електричних лампочок. Бабці трохи не до вподоби це міні–свято життя, у якому вона залишилася за бортом. Вона протестує. мовляв, скільки можна годувати собак, вони вже давно не голодні. Після цієї гнівної промови кілька купюр опускається у коробочку з–під масла. Хитра бабця, видно, дбала про більш–менш грошовите середовище та відсутність конкурентів, тому й прийшла під дискотеку о четвертій ранку. Але й тут все не так просто.
