Таксист повчає мене життю: хлопців треба шукати на дискотеках. Я мала необережність вступити з ним у дискусію...
Таксист повчає мене життю: хлопців треба шукати на дискотеках. Я мала необережність вступити з ним у дискусію.
Незнайомець послідовно доводить свою позицію: відвідувачі нічних клубів мають гроші на ці візити. Отже, вони вміють заробляти. А що ще треба жінці для щастя? Я заперечую, і таксист висловлює прибережений наостанок аргумент: «Ну, дєвушка, то ж не в бібліотеці кавалєрів шукати». Я згідна з ним лише в тому аспекті, що знайомство в книгозбірнях ускладнюється через заборону розмовляти в приміщенні. Як і на дискотеках, в принципі, це незручно робити через шум. Але чомусь у світогляді таксиста існує дві крайнощі: дискотеки і бібліотеки. Відвідувачі перших, за його твердженням, — «господарі» життя, до яких небайдужі жінки. А завсідникам бібліотек пощастило менше: вони не ходять в клуби, бо не мають за що, вони в окулярах і так далі. Мені ніяк не вдається переконати співрозмовника в протилежному. Може, це вийде у дівчат на фото, які шукають хлопців під театром. Теж варіант.
