“Афганськими дорогами до Бога” — тематичним вечором з такою дещо незвичною назвою розпочалися в Луцьку заходи, присвячені 15-ій річниці виведення військ колишнього СРСР з Афганістану...
“Афганськими дорогами до Бога” — тематичним вечором з такою дещо незвичною назвою розпочалися в Луцьку заходи, присвячені 15-ій річниці виведення військ колишнього СРСР з Афганістану. Організаторами і ведучими вечорами, який відбувся в обласній бібліотеці для дітей з участю колишніх «афганців», представників громадськості, журналістів, стали голова міської Асоціації інвалідів війни в Афганістані Анатолій Сєрков і дружина священика, колишнього «афганця», викладач Волинської духовної семінарії УПЦ і Ківерцівського медучилища матушка Алла. — Війна — це гріх, який хтось мусить відмолювати, — проникливо-щиро сказав її чоловік отець Михайло Журомський, нині настоятель Свято-Покровської церкви села Озеро Ківерцівського району. Цей нелегкий хрест він взяв на свої плечі, а слово, яким проповідує, називає зброєю, яку йому вручив Господь. За його словами, думки стати священиком з’явилися під час служби в Афганістані. А служив він у розвідувальному батальйоні в Кандагарі, довелося брати участь у бойових операціях, закидали їх і в тил до «душманів», на його очах загинули кілька близьких товаришів. Шляхи, якими людина приходить до цієї віри, витоки її, пошуки людиною, в тому числі й колишніми солдатами-«афганцями» сенсу життя і свого місця в ньому — стали темою розмови-дискусії отця Михайла і відомого поета, також побратима по афганській війні Василя Слапчука. Долучився до неї й отець Петро Влодек, ректор Волинської духовної семінарії, ветеран іншої війни, Другої світової. — Два роки, коли наш син Геннадій служив в Афганістані, були справжнім кошмаром, — згадав батько колишнього «афганця» священик із Луцька отець Олександр Воляник. — Адже не знали, що принесе листоноша — лист від сина, який служив в окремому розвідбаті в Шиндаді, чи звістку про його загибель, як приносили багатьом батькам. Я послав синові хрестик й ікону, і хоча часи були атеїстичні, їх пропустили, а син повернувся живим. На вечорі згадали й двох інших колишніх солдатів, які служили в Афганістані, а по закінченні служби стали священнослужителями — отця Василя Нетребу з села Скобелки Горохівського району й ієромонаха Саву (Юрія Іщука) з Милецького Свято-Миколаївського чоловічого монастиря, що в Старовижівському районі. Прозвучали й спогади колишніх «афганців» Григорія Павловича, Володимира Жутенка, матері загиблого «афганця» Зінаїди Ткачук та інших, а гурт «Своя сорочка» виконав пісні на слова Василя Слапчука. Катерина Новак з польського міста Торуня вручила волинським ветеранам Афганістану продукцію Торунського заводу перев’язочних матеріалів. У день 15-ої річниці виведення військ колишнього СРСР з Афганістану на вечорі в облмуздрамтеатрі данину шани ветеранам тієї війни віддали голова облдержадміністрації Анатолій Француз, голова обласної ради Василь Дмитрук, міський голова Луцька Антон Кривицький, які вручили колишнім «афганцям» почесні грамоти, подяки, грошові премії. Анатолій Француз вручив іменний годинник від Президента України Зінаїді Ткачук, голові комітету сімей загиблих в Афганістані, матері Віктора Ткачука, який загинув у тій далекій землі. Голова обласної організації ветеранів Афганістану Григорій Павлович вручив медалі Української спілки ветеранів Афганістану, які отримали Олег Яковець, Олег Хоменко, Федір Галай, Віктор Дмитрук та інші колишні «афганці», а також керівники області й Луцька. Пісні, присвячені афганській війні, виконав ансамбль — команда «Афган» з Івано-Франківська. Хоча зауважимо, що більшість із них були відверто мілітарного, радянсько-пропагандистського характеру. Своє слово про ту війну сказали й ветерани афганської та Другої світової воєн, представники громадськості. Після вечора в облмуздрамтеатрі керівники області й міста, колишні «афганці» поклали квіти до пам’ятника загиблим в Афганістані на меморіалі Слави в Луцьку. Володимир ЛИС.
