УСТИЛУЗЬКИЙ СТРАДІВАРІ

19-річний Олександр Іваницький (на фото) сам виготовляє  музичні інструменти і грає на них

Ярослава ТИМОЩУК


Не вітальня — а музичний салон. Аж 15 інструментів одразу! В одному кутку кімнати випинають ребристі боки старенькі баяни. В іншому поважно притулилася бандура. По сусідству з нею усміхається білими клавішами чорне піаніно «Україна». На м’якому кріслі відпочивають гуслі. Рядком на дивані вишикувані гітари, скрипка, балалайка та домра. Останню хлопець роздобув, щоб за цим зразком змайструвати власну.
— Перший інструмент — балалайку — виготовив три роки тому, — розповідає Олександр. — Хотів спробувати зробити щось своїми руками.
Музичним інструментам дає імена. Наприклад, балалайку назвав «Вікторією», а одну з гітар — «Перлиною». Любов до нот і струн у хлопця — ще з дитинства. Коли мав дев’ять років, почав ходити до музичної школи. Закінчив навчання по класу фортепіано, відвідував додаткові заняття з гри на гітарі та трубі. Вже сьомий рік Олександр грає у місцевому оркестрі. А ще займається реставрацією та власне виготовленням інструментів.
— Зробити інструмент нескладно, — запевняє хлопець. — Потрібно знати конструкцію виробу, заміряти його параметри та накреслити попереднє схематичне зображення. Дизайн оформлюю на власний смак. Балалайку розмалював простими та кольоровими олівцями, бо в той момент не мав інших матеріалів напохваті. А для гітари вже спеціально купував фарбу, що розпилюється. Гуслі зробив «під дерево».
Юний майстер веде облік робіт, називає їх щоденниками виробництва. На виготовлення скрипки у нього пішло 20 днів. З гітарою впорався за півтора місяця, для неї не відразу знайшлися всі потрібні деталі.
У професійно-технічному училищі Олександр здобув спеціальність муляра-штукатура. Підробляє за фахом. Каже, збирає гроші на нові музичні інструменти.
Кожен експонат у колекції хлопця має свою історію. 40-річне піаніно «Україна» він придбав уже після закінчення школи. Планує його реставрувати: оббити червоним деревом та прикрасити підсвічниками. З особливою любов’ю розповідає і про гуслі.
— Змайстрував, бо подобається їхнє глибоке фольклорне звучання, — каже Олександр. — На гуслях грають вже півтори тисячі років. І хоч росіяни присвоюють собі авторство, але це наше надбання. Просто в Росії вони більше прижилися.
Зараз юнак працює у цілодобовому продуктовому магазині в Устилузі. На запитання, чи подобається робота, зовсім по-дорослому відповідає: «Аби не гірше». Хоча часу для музичного захоплення стає дедалі менше. Але все ж хлопець встигає і майструвати, і будувати нові плани. Хоче поповнити колекцію домрою, лірою та фортепіано власного виробництва.
Ділиться своїми мріями: щоб люди слухали якісну музику замість непотребу в барах, щоб були охочі перейняти його вміння. Каже, залюбки поділився б своїми професійними секретами, лише б це когось зацікавило. Сашко хоче жити в Устилузі, де в його власному домі обов’язково буде кабінет для інструментів.
— У нас же, здається, повітря насичене музикою. Недаремно в Устилузі знаменитий композитор Ігор Стравінський творив свої вічні симфонії… — каже самородок із народу.