Нещодавно ми писали про День спонтанного прояву доброти і, зокрема, про те, що таке свято доречно влаштовувати якомога частіше...
Нещодавно ми писали про День спонтанного прояву доброти і, зокрема, про те, що таке свято доречно влаштовувати якомога частіше. Добра не так мало у нашому житті, варто лише звертати на нього увагу. Підтвердження цьому — лист від нашої постійної читачки Галини Ковальової, жительки села Боровичі Маневицького району. У Луцьку незнайома жінка допомогла пані Галині перейти через слизьку дорогу. Це сталося так несподівано, що читачка не встигла як слід подякувати. Тільки дізналася, що добра незнайомка мешкає у Сенкевичівці Горохівського району, приїхала до сина-студента. Для жінки вдячна пані Галина склала вірш-подяку. Публікуємо його фрагмент: Місто, і білий туман дерев, Наче каток, льодова дорога, І раптом під руку мене бере Жінка від Бога… Так, так, від Бога!.. Жіночко люба, тут, на землі, Хай Вам ніколи не буде слизько, Бажаю довгих щасливих літ Й кланяюся Вам низько!
